Автор: Коваль М.В | Рік видання: 1992 | Видавець: Київ: «Райдуга» | Кількість сторінок: 512
На зустрічі з делегацією хліборобів у червні П. Скоропадський заперечив поголос про те, що земля залишиться у поміщиків. Він заявив, що максимум у землеволодінні обмежуватиметься 25 гектарами на одну особу, а поміщикам буде надано право продати землю державному банку. Відповідний закон, запевняв гетьман, уже розробляється, але "не можна його одразу видати, не рахуючись з історичним та юридичним боком питання". Та ці слова пролунали непереконливо. Дійсність спростовувала їх.
Гетьманські старости та окупаційні коменданти силою відбирали у селянства майно, передане йому земельними комітетами відповідно до законодавства Центральної Ради. Поміщики дістали можливість викликати ' для захисту своїх маєтків військові команди. Почалися екзекуції, селян били різками, ув'язнювали, г розстрілювали.
У липні було прийнято закон "Про засоби боротьби з розрухою сільського господарства". Губернським земельним комісіям надавалося право видавати обов'язкові постанови про примусове використання живого і мертвого сільськогосподарського реманету власників, котрі "не вповні використовують його у власних господарствах". Отже, селяни разом із худобою, возом та іншим реманентом віддавалися в розпорядження поміщиків. Організатори страйків на польових роботах підлягали тюремному ув'язненню.