Соціологія - Навчальний посібник

Автори: , , | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Вид-во Європейського університету | Кількість сторінок: 246

Дивись також:

Абсолютне

те, що існує через себе, отже самостійне, безумовне за своєю суттю і безвідносне до будь-чого, ...

СОЦІАЛІЗМ

(франц. socialisme від лат. socialis - суспільний) - вчення і теорії, які стверджують ідеал суспільного ...

КОНСОЛІДАЦІЯ

(consolidation, лат. consolidate, від соп — з, разом і solidare — зміцнювати, зрощувати, ущільнювати) — ...

Збагачення змісту праці. Індивідуальні і групові форми організації праці

Зазначену "нішу" заповнює така форма організації праці як збагачення її змісту. Вона сприяє підвищенню інтелектуальної частини праці а саме: опрацюванню інформації, яку отримує людина на робочому місці, діагнозу стану ситуації, суттєво допомагає визначити способи і методи діяльності, визначає рівень відповідальності кожного конкретного суб'єкта праці.

Форма збагачення змісту праці, окрім того, дає людині можливість ширше використати набуті нею знання, усвідомити значення свого "Я". Вона є дійовим чинником противаги тейлорівській системі, яка відділила творчий процес від виконавчого. Завдяки збагаченню змісту досягається зростання мотивації праці, яка інспірує людину до ініціативи, що в свою чергу сприяє росту її продуктивності, покращенню її якості, зменшенню плинності кадрів.

Як зазначають соціологи, які працюють в царині економічної соціології, форма збагачення змісту праці може бути використана в тих середовищах, в яких переважну більшість складають люди з високим рівнем кваліфікації, які постійно націлені на реалізацію своїх можливостей, для яких місце роботи с не тільки місцем отримання відповідної зарплати, а дещо значимішим.

Окрім індивідуальних форм організації праці в економічній соціології вчені виділяють ще і групову форму організації праці.

Такі індивідуальні форми організації праці, як ротація, розширення виробничого циклу і збагачення змісту праці, тісно пов'язані з груповою формою, хоч остання і не обмежується ними. Групова форма організації праці, зазначають соціологи з царини економічної соціології, визначається мотиваційною діяльністю в малих групах. Найважливішою рисою груп, які імплікують мотивацію, є:

— чітко визначений рівень автономії діяльності членів групи;

— зміна статусу керівника, який стає вже не просто керівником, а передусім партнером;

— добровільний характер участі в діяльності груп;

— окремішній характер технічного забезпечення членів групи. Необхідною умовою діяльності таких груп є необмежена довіра

до членів групи з боку керівництва фірми, асоціації тощо. Це довіра до кваліфікації людей, їх чесності, сумлінного ставлення до праці, діловитості і т. д.

Група може мати право на:

— самостійне визначення завдань і їх обсягу (в межах загальних завдань, які стоять перед організацією);

— поділу завдань на етапи виконання;

— незалежність від керівництва в справі визначення часу, темпів виконання тощо;

— самостійне внутрішньо групове визначення, кому, що і як робити і на засаді згоди визначення кому і скільки платити (виходячи з загальної суми, передбаченої на оплату роботи всієї групи);

— визначення представника, який би презентував загальні інтереси групи;

—самостійне визначення кількісного і якісного свого складу на окремих етапах виконання тієї чи іншої операції.

Групова форма організації праці є виразом високої довіри до людей. Разом з тим, кожен член групи відчуває, що всі успіхи і невдачі залежать від нього, що кожен з них є "ковалем свого добробуту".

Як свідчать практика в умовах ринкового господарювання, групова форма організації пралі сприяє високій активності людей у виробничому процесі, виявляє "хто е хто" в організації, повністю елімінує проблему індивідуальності людини в царині її кваліфікації, є свідченням вміння співпрацювати з іншими членами групи, визначає рівень її моральності.