Соціологія - Навчальний посібник

Міграційна поведінка є одним із видів демографічної поведінки й являє собою сукупність дій та відносин, які опосередковують переселення індивідів або відмову від них. У рамках вивчення міграційної поведінки досліджуються соціально-психологічні аспекти індивідуального, групового та масового ставлення людей до зміни місця помешкання.

Процес міграції населення включає три стадії: перша з них — потенційна міграція, друга — власне міграція населення, третя — адаптація переселенців до умов життя в місцях їх вселення. На початковій стадії міграційного процесу під впливом можливих перспектив змін деяких умов життя відбувається формування тих чи тих установок міграційної поведінки.

Міграційна установка являє собою психічний регулятор поведінки, схильність особистості, яка визначає узгодженість дій, детермінованих позитивним або негативним ставленням до змін місця та умов життя. Міграційна установка відображає готовність до певного результату міграційної поведінки. Відомості про міграційні установки отримують, як правило, із соціологічних опитувань потенційних мігрантів. Спонукальним компонентом міграційної установки є міграційна мотивація, яка розкриває якісний бік потреби індивіда у зміні місця мешкання, умов праці, реалізація певних життєвих планів.

Міграційна мотивація, або міграційні мотиви,— це психічний стан особистості, який спонукає її до досягнення особистих цілей економічного, соціального й політичного характеру через зміну місця мешкання. Економічні міграційні мотиви пов'язані з прагненням індивіда зміцнити свій економічний статус та матеріальний добробут своєї сім'ї. Соціальні міграційні мотиви сполучені з бажанням потенційного мігранта підвищити свій соціальний статус, суспільний авторитет та престиж. Психологічні міграційні мотиви пов'язані з потребою потенційного мігранта у наповненні свого життя сенсом, у самоповазі, бажанні пізнати невідомі аспекти життя, набути нового життєвого досвіду, розширити свої культурні обрії. На формування міграційних мотивів впливають особливості особистості потенційних переселенців, їхні інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, устремління та сподівання, що визначаються істотними відмінностями для осіб різної статі, віку, сімейного стану, освіти, культурного потенціалу та стану здоров'я. Таким чином, на прийняття рішень про міграцію справляють вплив структура особистості та потреби індивіда, з одного боку, та наявність певних зовнішніх стимулів міграції, можливих перспектив змінити деякі умови життя — з іншого.

Зміна місця проживання інколи тягне за собою настільки складний процес соціально-побутової переорієнтації, що працівник "на очах" втрачає свою кваліфікацію і працездатність з більшими чи меншими шансами на їх відновлення у перспективі. Такі моменти тимчасової неефективності можуть створити проблеми у відносинах з роботодавцем та колективом. Змінюючи місце проживання, працівник може зіткнутися з необхідністю серйозних змін самого себе, оскільки в новому для нього регіоні діють незнайомі для нього професійні традиції, вимоги, норми етики, які він повинен знати і пристосуватись до них.

У різних регіонах сприяють міграції або стримують її специфічні соціальні умови, пов'язані з філософією, історичними традиціями, етнічним темпераментом. З цієї точки зору людина стає або консерватором, нездібним до географічного мислення в підприємництві, або екстремістом, що не поважає ні закони, ні історію своєї "малої батьківщини".