Соціологія: пер. с англ.

Цікаво буває послухати магнітофонний запис або почитати стенограму чиєїсь розмови. Розмови набагато більш уривчасті, невиразні та граматично неправильні, аніж ми собі уявляємо. Коли ми розмовляємо, нам здається, що наші фрази достатньо відшліфовані, оскільки ми несвідомо вкладаємо у сказане само собою зрозумілі речі, але реальні розмови дуже відрізняються від розмов у романах, де персонажі користуються викінченими і граматично правильними реченнями.

Як і у випадку Ґофманової тези про ввічливу неуважність, може здатися, що аналіз повсякденних розмов має досить другорядне значення для головних зацікавлень соціології; і справді, багато соціологів критично ставляться до етнометодологічних досліджень саме з цієї причини. Проте деякі аргументи, що їх ми використали, аби показати, чому праці Гофмана такі важливі для соціології, застосовні також і до етнометодології. Вивчення побутового мовлення засвідчило, як важко опанувати мову, якою користуються прості люди. Величезні труднощі, які виникають, коли ми намагаємося запрограмувати в комп'ютер те, що мовці опановують без жодних зусиль, переконливо засвідчують складність цієї проблеми. Крім того, мовлення — це істотний елемент кожної сфери соціального життя. Магнітофонні стрічки, що фігурували у Вотер Гейтській справі президента Ніксона та його дорадників, були тільки записами розмов, але вони дали ясну уяву про те, як здійснюється політична влада на найвищому рівні (Molotch and Boden, 1985).