Соціологія: пер. с англ.

Шкільна підготовка в Сполучених Штатах заснована на дисциплінуванні дітей. В основі цього явища XVII століття лежить пуританська віра в те, що всі діти мають беззастережно слухатися своїх батьків, переконання в тому, що перші американські колонії дійсно розробили законодавство про правовий статус дітей. Положення від 1642 року загрожувало суворими санкціями тим батькам і наставникам, котрі "виявляли велику недбалість у вихованні дітей, у навчанні та праці". Оскільки ці вимоги виявилися неефективними, пуританські представники влади наказали відкрити школи в кожному місті, що й було зроблено 1647 року спочатку в Масачусетсі та Конектікуті.

Минуло майже два століття, поки освіта стала звичним явищем для американців, число яких з того часу істотно збільшилося. До 1850-х років в усіх штатах існувала безкоштовна початкова освіта, хоча спочатку відвідування шкіл не було обов'язковим, а значна частина населення так само обходилася без якоїсь офіційної освіти. Обов'язкова освіта в більшості штатів була запроваджена на кінець XIX століття, період повсюдного поширення будівництва шкіл та коледжів. У 1870 році в країні було тільки 160 державних середніх шкіл, проте до 1900 року їх число перевищувало 6 тисяч.

Різноманітність культурних традицій в Америці початку XX століття становила особливу проблему для системи шкільної освіти. До того часу іммігранти з Європи та інших частин світу, що розмовляли багатьма мовами і мали великі сподівання на майбутнє, вже оселилися в Сполучених Штатах. У той період школа стала важливим етапом мовної та, деякою мірою, культурної англізації іммігрантів. Окрім того, у школах прищеплювали американські ідеали рівності й свободи, заохочуючи таким чином прибульців розпочати нове життя. Ідея рівності всіх людей від народження дала поштовх розвитку в Сполучених Штатах системи масової державної освіти задовго до появи подібних систем в інших країнах. Освіта розглядалась як засіб мобільності в суспільстві, де аристократична ідея про різні права людей від моменту народження ніколи не була поширеною. І, поряд з ідеєю рівності, більш-менш відкрито прищеплювалися і досі прищеплюються інші американські цінності й переконання.

Початкова та середня освіта

У різних країнах існують значні відмінності як у вікових показниках учнів (див. таблицю 15.1), так і в способах організації систем освіти. Деякі системи відзначаються високою централізацією; наприклад, у Франції всі школярі навчаються за єдиною національною програмою і складають одні й ті самі державні іспити. Натомість американська система набагато фрагментарніша. Окремі штати забезпечують значне фінансування шкіл, оплачуючи близько 40 відсотків необхідної суми, а ще 40 відсотків витрат оплачує федеральний уряд. Решта коштів надходить від податків у місцевих шкільних районах. Через це школами керують місцеві ради освіти, члени яких обираються загальним голосуванням і мають право призначати учителів та інших шкільних службовців, а також добирати (а іноді й забороняти) навчальні підручники та інші книжки й відеоматеріали.

Таблиця 15.1. Країни з найвищими показниками середньої тривалості навчання у школах, 1992 рік.

Такий контроль за освітою з боку громад дає неоднозначні результати. Безсумнівно, існує користь від шкіл, котрі відповідають потребам та інтересам мешканців даної місцевості. З іншого боку, ця система призводить до різних рівнів фінансування шкіл, залежно від добробуту громади. У різних шкільних районах існують величезні розбіжності в розмірах класів, якості обладнання навчальних приміщень та можливостях привабити висококваліфікованих учителів.