Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

Всю структуру соціологічних знань поділяють на три основних рівні, які розрізняються глибиною соціологічного аналізу суспільних явищ та широтою узагальнень та висновків:

• Загальний, або найвищий, рівень соціологічного знання представлений загально-соціологічними теоріями: відбувається розмежування предметних галузей соціології з іншими суспільними науками; розробляються загально-соціологічні теорії, необхідні для вивчення і осмислення соціальних явищ; визначаються напрямки наукового пошуку; виробляються загальні підходи для інтерпретації емпіричних фактів. Загальна соціологічна теорія дає уявлення про суспільство як систему соціальних механізмів, формулює основні методологічні підходи до соціологічного аналізу, а саме: вимоги системного аналізу, стратифікаційно-класового підходу, генетичного аналізу, комплексного, конкретно-історичного підходу, принципу зв'язку і взаємообумовленості явищ і т.п. Загальна соціологічна теорія відображує визначальні тенденції становлення і функціонування соціальних спільнот, роль і місце в цих процесах людини як істоти соціальної.

• Середній рівень соціологічних знань є своєрідним ланцюгом між теоретичною соціологією і конкретно-соціологічними дослідженнями. Він застосовується для дослідження того чи іншого соціального інституту, соціального явища, сфер життєдіяльності людей, тобто там, де емпіричні дослідження вимагають теоретичного обґрунтування і відповідного аналізу. Спеціальні соціологічні теорії досліджують розвиток і відтворювання людиною окремих соціальних спільнот, уточнюють положення загальної соціологічної теорії відносно окремих видів, механізмів соціальної взаємодії.

Галузеві соціології виникають на перетині різних наукових дисциплін; це: соціологія політики, економічна соціологія, соціологія культури, сім'ї, освіти тощо.

Розрізняють три види спеціальних соціологічних теорій:

теорії, які вивчають закони розвитку і відтворювання соціальних спільнот (соціологія міста, села, етносоціологія тощо);

галузеві соціологічні теорії, які вивчають закономірності і механізми життєдіяльності спільнот в окремих сферах (економічна соціологія, соціологія праці і управління, соціологія політики і т.п.);

теорії, які аналізують окремі елементи соціального механізму (теорія соціального контролю, соціальної активності, соціологія організації, теорія комунікацій і т.п.).

Саме спеціальні соціологічні теорії здійснюють перехід від загальних концептуальних понять до операціоналізації, завдяки чому можна "вимірювати процеси". Наприклад, щоб досліджувати ефективність телебачення, треба перейти від загальних понять суспільної свідомості, "духовного життя" до понять спеціальних соціологічних теорій: "телевізійна аудиторія", "зацікавленість", "задоволеність", а потім розробити систему показників, індикаторів.

Виникнувши як наука, що досліджує, перш за все, соціальну сферу суспільства, соціологія в процесі розвитку розширює рамки свого наукового пошуку. На перетині різних наукових дисциплін виникають такі структурні елементи соціології, як галузеві соціології: соціологія політики, економічна соціологія, соціологія культури, сім'ї, освіти тощо. В кожному об'єкті (політиці, економіці та ін.) соціологія знаходить свій "соціологічний" предмет. Це, перш за все, людські потреби, інтереси, цінності, мотиви поведінки, соціальна структура і соціальні відносини.

• Емпіричний або прикладний рівень соціологічних знань застосовується там, де емпіричні дослідження не вимагають всебічного теоретичного обґрунтування і аналізу, наприклад, у вивченні мотивів поведінки в малих групах, визначенні рівня соціальної напруженості в трудовому колективі, виявленні думки людей з тієї чи іншої проблеми тощо. Конкретно-соціологічний аналіз — це емпіричні соціологічні дослідження і узагальнення соціальних фактів, це теорія, методика і техніка конкретно-соціологічних досліджень. Конкретно-соціологічний аналіз являє собою вимірювання конкретних соціальних процесів на основі тих підходів, принципів, понять, які дають загальна соціологічна і спеціальні соціологічні теорії.

Зрозуміло, що всі ці компоненти наукового знання пов'язані між собою: не можна узагальнити в струнку систему всю різноманітність соціальних процесів без науково обґрунтованої теорії, яка, у свою чергу, повинна підживлюватися первинною соціологічною інформацією про зміни і нові тенденції в розвитку сучасного суспільства.