Нормативні основи виборів
Виборчий процес здійснюється за визначеними правовими нормами і правилами, що містяться в Конституції та виборчому законі. Уся сукупність встановлених законом правил організації й проведення політичних виборів і критеріїв визначення їхніх результатів називається виборчою системою.Головним регулятором виборів є виборча система, яка визначає загальні принципи організації виборів, а також способи перекладу голосів виборців у мандати,
владні посади. Головне призначення виборчої системи — забезпечити представництво волі народу, а також сформувати життєздатні й ефективні органи влади.
Сучасні демократії застосовують широку палітру різноманітних виборчих систем (їх близько 350), кожна з яких має свої, властиві лише їй, переваги і вади. Але якою була б не виборча система, при застосуванні її неможливо абсолютно виключити небажані, а іноді й руйнівні ефекти. Тому досконалої виборчої системи не існує. Вона залишається лише теоретичним ідеалом. Проте кожну виборчу систему на практиці можна певною мірою удосконалити, а її вади — урівноважити іншими чинниками політичного процесу.
Існують два основні типи виборчих систем: мажоритарна (альтернативна) і пропорційна (представницька). Але є дуже мало країн, у яких виборчі системи будуються на «чистих», мажоритарному або пропорційному, принципах. Прикладом перших є виборчі системи Канади, Великої Британії та США. «Чистий» пропорційний принцип використовує лише Ірландія.
Більшість країн Західного світу намагаються поєднати переваги обох принципів і нейтралізувати їхні вади. Тому говорять про змішані системи з домінуванням того чи іншого принципу. З урахуванням світової практики моделі виборчих систем можна схарактеризувати даними, які наведено в табл. 22.
