Політологія для політика і громадянина: Монографія

Автор: | Рік видання: 2003 | Видавець: Київ: МАУП | Кількість сторінок: 424

5.1. Політична влада: природа, ресурси, легітимність

Під владою розуміють здатність і можливість реалізовувати свою волю, впливати на діяльність, поведінку людей за допомо­гою певних засобів — авторитету, права, насильства і т. ін.

По суті влада — це вид суспільних відносин, що являє со­бою:

• вираження потреб складної соціальної системи в органі­зації та саморегуляції (незалежно від типу суспільства);

• наслідок виникнення суспільних станів, прошарків і від­повідних відносин між ними.

Виокремлюють владу економічну, політичну, державну, сімейну та ін.

Політична влада є одним із найважливіших її видів. Під по­літичною владою вбачають реальну спроможність певного стану, групи, індивіда реалізовувати свою волю в політиці й правових нормах. Вона характеризується соціальним пануванням і керу­ванням тих чи інших станів, соціальних груп та ін. Останні ма­ють у своєму розпорядженні засоби фізичного, економічного,

психологічного примусу, санкціоновані системою ідеологічних і правових норм.

Основним видом політичної влади е державна влада, яку до­кладніше розглянемо нижче.

Воля та підтримка керівної групи е умовою й джерелом спро­можності певних інститутів нав’язувати суспільству рішення, зразки поведінки і т. ін. і в такий спосіб здійснювати керуван­ня. Виходячи з цього стає зрозумілим, що правлячі стани є кін­цевими суб’єктами влади.

У свою чергу безпосередніми суб’єктами політичної влади є політичні інститути та їх органи, які реалізують процес ке­рування різними сферами суспільного життя, мають засоби вла­ди (координація, примус, контроль, насильство, репресії тощо), обирають цілі й способи їх використання.

Практично всі теорії та концепції політики побудовані на розумінні того, що саме відносини влади між великими суспіль­ними групами, діяльність держави, боротьба за владу в державі, а також за спосіб її функціонування визначають характер по­літичної сфери суспільства. Проте представники різних науко­вих напрямів мають принципові відмінності щодо тлумачення суспільного змісту та суспільних коренів влади, інтерпретації процесу боротьби за владу.