Політологія для політика і громадянина: Монографія

15.1. Поняття і сутність політичної праксеології

Теоретичні і практичні проблеми політології потребують ви­мірювання реальною політикою відносно певних критеріїв.

Можна багато говорити, скажімо, про чисту демократію, “кла­сичну” парламентську республіку, “правильну” міжнародну по­літику. І кожен, хто захищатиме або критикуватиме ту чи іншу тезу, буде правий в системі координат вибудуваної ним системи логіки й аргументації.

Проте пересічному громадянину, напевно, не так важливо, як називається термінологічно той чи інший політичний режим, якою ідеологічною ширмою прикривається та чи інша партія або олігархічна група, що рветься до влади або намагається утри­матися при ній. Все це має сенс лише тоді, коли владні інсти­туції ефективно діють в інтересах народу, який делегував їм свої політичні повноваження.

Досвід показує, що можна мати потужні ресурси, але не вміти ними по-господарські розпорядитися. І, навпаки, за умов обме­жених матеріально-фінансових, інформаційних та інших ресур­сів, але маючи “клепку” в урядових головах, можна досягти ве­ликих успіхів в реалізації намічених політичних, економічних чи соціальних планів.

Згадаймо, наприклад, Александра Македонського чи Чингіс- хана, які з обмеженою кількістю військ спромоглися створити потужні імперії. У цих політичних “топ-менеджерів” минулого е чому повчитися, так само, як і в багатьох інших успішних по­літиків, що мали хист до політичного прогнозування й управ­ління.

Відтак виникає потреба у створенні нового напряму в полі­тології, який би допомагав узагальнювати теоретичні наробки і запроваджувати їх у політичну практику. Мова йде про полі­тичну праксеологію.

Власне, термін праксеологія (від грецьк. — діяльність) був запроваджений в рамках практичної соціології поляком Тадеушем Котарбінським, який вивчав проблеми ефективності діяль­ності праці колективів, аналізував форми організації праці, взає­модію індивідів, індивіда і колективу в процесі виробництва [220, с. 358].

Ми вважаємо, що цей досвід польських колег може бути екс­трапольований й на політичну сферу суспільства.

Відтак будемо розуміти під політичною праксеологіею роз­діл політології, який досліджує проблеми ефективності функціо­нування політичної сфери суспільства в контексті політичного управління, яке здійснюється через політичну діяльність суб’єк­тів політики (державних інститутів, політичних партій, окремих політиків і т. ін.).

Розглядаючи, скажімо, функціонування політичної системи суспільства, ми можемо вивчати проблеми її стабільності, забез­печення політичних прав і свобод громадян тощо.

Досліджуючи виборче законодавство, очевидно, маємо зверта­ти увагу на адекватність політичного волевиявлення реальній розстановці сил в парламенті і конкретній кількості депутат­ських мандатів, отриманих політичними партіями та блоками, що брали участь у виборчих перегонах.

Якщо ж говоримо про ефективність політичного маркетингу чи політичного менеджменту, критерії теж зрозумілі. Ви вигра­ли вибори, провели своє рішення через парламент чи уряд, зі­брали більше податків, підвищили пенсії та стипендії студен­там і т. ін.

Отже, важливий кінцевий результат, який чітко віддзерка­лить рівень ефективності політичної діяльності.

Саме ці питання ми і розглянемо в наступних розділах книги.