Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Ін-т економіки, упр. та госп. права | Кількість сторінок: 300

§3. Вплив Великої Французької революції на становлення етнополітичних ідей

Найбільшу "гостинність" етнополітичним ідеям виявила Франція. Автор пояснює це тим, що Франція уважно стежила за національно-визвольною боротьбою американського народу, надавала йому моральну, матеріальну та військову підтримку. Поширенню ідей та американського революційного досвіду сприяли також приїзд і перебування у Франції відомих американських мислителів і "батьків-засновників" США Б. Франкліна, Т. Пейна та ін.
Звичайно, Велика Французька революція (1789-1794 pp.) мала свої власні внутрішні об'єктивні і суб'єктивні причини, живилась думками французьких просвітників,38 але вплив на неї Американської революції не викликає сумнівів. "Французьку революцію, - стверджують автори Історії Сполучених Штатів", - можна вважати наслідком Американської революції; принаймні на ранніх її етапах лідери цієї революції були великою мірою натхнені принципами Американської декларації про незалежність".39

Помітний вплив на події у Франції мали і Американська конституція та "Біль про права" (перші 10 поправок до Конституції США), багато принципів яких було покладено в основу "Декларації прав людини і громадянина" (1789 р.) - цього політичного маніфесту Великої Французької революції. Недарма Т.Пейн, який тоді перебував у Франції, влаштував символічну акцію, яка мала підкреслити ідейно-політичний зв'язок двох революцій - переслав через океан ключі від Бастілії "батькам-засновникам" США.

Важко та мабуть і просто неможливо переоцінити вплив Великої Французької революції на розвиток політичної та етнополітичної думки не лише у Західній Європі, а й у світі в цілому. Вона інтегрувала в собі теоретичні надбання епохи Відродження і Просвітництва та здобутки Великої американської революції, збагатила їх новими ідеями і концепціями та практичним досвідом.

Французька революція своєю "Декларацією прав людини і громадянина" (1789 р.) проголосила: "Люди народжуються і лишаються вільними і рівними в правах". * Вона встановила правову державу; обгрунтувала пріоритет прав людини, зафіксувала гарантії цих прав, оголосила принципи розподілу влади, законності, відповідальності й підзвітності посадових осіб. Вона об'єднала ідеї гуманізму й справедливості з принципами демократії і народного суверенітету, заклала основи сучасної правосвідомості та політичної культури. Таким же величезним був її внесок у розвиток етнополітичних ідей і концепцій, зростання національної самосвідомості, формування етнополітичної культури та ін.

Значний інтерес, зокрема, становить тогочасний досвід Франції у національно-державному будівництві. Не дивлячись на те, що її населення було поліетнічним, а географічні розміри досить великими, вона була оголошена єдиною і неподільною унітарною державою. Вперше у світовій практиці республіканське правління встановлювалось в унітарній державі. Починався досить цікавий експеримент - спроби встановлення республіки у великій поліетнічній державі не за федеративним, а унітарним принципом. Дещо випереджаючи хід подій, зазначимо, що той експеримент пройшов досить успішно.

Як відомо, гаслами Великої Французької революцїї стали слова: "Свобода, рівність, братерство" ("Liberte. egalite, fraternite"). Показово, що термін "братерство", який до революції мав багато значень, головними з яких були "спільність", "община" й "громада", почав швидко набувати іншого значення, а саме - відданість нації, тобто націоналізм. Досить влучно з цього приводу висловився Дж. Ротшильд: "Братерство", яке з часу свого походження було космополітичним закликом, стало етноцентричним та націоналістичним мітинговим вигуком "
Охоплені революційним поривом, народні маси йшли на штурм Бастілії, а потім і на захист республіки не з накинутим та завченим закликом "Хай живе король!", як було протягом сотень років, а новим, йдучим від душі й серця закликом "Хай живе нація!'.

Тоді ж нація вперше була офіційно визнана як найвища цінність, а служіння їй - найпочеснішим обов'язком. Свідчення тому - напис на медалі, випущеної з нагоди прийняття Французької конституції (1791 p.): "Жити вільним або вмерти: Нація, Закон, Король"."12 А в самій конституції теж вперше у світовій практиці оголошувався принцип національного суверенітету. "Суверенітет є єдиним, неподільним, невід'ємним та невідчужуваним. Він належить нації, ні група людей, ні будь-яка особа не можуть його привласнити".43 Тут варто ще раз нагадати, що французькі революціонери визначали французьку націю як громадянство французької держави, "яке не рахувалось з етнічними відмінностями".

Отже, досучасний націоналізм, зазнавши суттєвої трансформації і збагатившись всім тим, що малось на увазі під терміном "братерство", перетворився на сучасний націоналізм.
В роки Великої Французької революції та наполеонівських війн остаточно викристалізувався т. зв. "принцип національності", згідно якого кожний народ є сувереном і має право на створення своєї власної держави. З тих часів цей принцип перетворюється на одну з найважливіших складових національної ідеї.44

Слід відзначити, що піднесення націоналізму в Західній Європі та посилення тенденції створення національних держав викликали різну реакцію у тогочасної духовної та політичної еліти. Більшість мислителів-просвітників висловлювала занепокоєння таким розвитком подій. Жирондісти і якобинці швидко перейшли на позиції шовінізму, прихованого ультра-революційними та демократичними фразами. Вони, по суті справи, оголосили "революційну війну" націоналізмам інших народів, пропагували ідею ліквідації національних бар'єрів та національних суверенітетів, висловлювались за формування з усього людства "єдиної нації" та створення "всесвітньої республіки", звичайно ж із столицею у Парижі. Подібну позицію, як відомо, займав і Наполеон, який розпочав загарбницькі війни під прапором шовінізму та імперіалізму, прихованого гаслами лібералізму. Але всі спроби придушити процес піднесення націоналізму інших народів, перешкодити їх боротьбі за реалізацію ідеї національної держави зазнали поразки. Не допомогли жодні гасла та ідеї, жодні методи і засоби, включно із застосуванням збройної сили. Націоналістичні "джини" почали швидко вириватись із "глечика" тогочасних наднаціональних імперій. Народжувалась нова епоха - епоха панування націоналізму та формування національних держав...