Південно-Східна Азія

М´янма

Розвиток ситуацiї в цiй країнi прогнозується за варiантом А для територiй типу 1. Для роздiлення М´янми вже на сучасному етапi є усi вiдповiднi умови. Ця країна - федерацiя, що складається з кiлькох територiй, населених рiзними етносами, якi ввiйшли до колишнього Бiрманського Союзу (тепер М´янма) на правах окремих нацiональних держав. Основними етносами країни є: м´янма (бiрманцi), чiни (спорiдненi з iндiйськими куками), шань, качiни, кайя, карени i мони. Вже з часу виникнення Бiрманського Союзу нацiональнi меншини ставили питання про самовизначення. Це проявлялося в тому, що представники кайя, мони, карени, качiни були прихильнiшими до британської колонiальної адмiнiстрацiї, нiж до бiрманського уряду.

Hа сучасному етапi стосунки мiж етносами країни залишаються досить напруженими. Роздiленню М´янми сприяє те, що нацiональнi меншини переважно видiленi в окремi адмiнiстративнi одиницi (крiм нага). Сепарацiї етнiчних територiй сприятиме також слабкiсть центральної влади - деякi внутрiшнi райони країни залишалися фактично незалежними до 70-х рр. ХХ столiття, визнаючи владу центру лише формально (каренська та шанська держави). До того ж у бiльшостi нацiональних меншин країни (крiм шань) переважають християни. Отже, подiл на релiгiйнiй основi (буддисти - християни) також сприятиме роздiленню країни. До того ж внутрiшньополiтична ситуація у країнi досить складна. Активне протистояння мiж правлячими, переважно вiйськовими, режимами та прихильниками демократизацiї так чи iнакше призведе до перемоги останнiх. А оскiльки нацiональні елiти, що вже дозріли до власної державностi, використовують навіть часткову демократизацію, то прогнозується розпад М´янми приблизно за сценарiєм СРСР часiв "перебудови".

Отже, прогнозується розпад М´янми на такi етнодержавнi утворення.

Кука-Чiн. Держава кука-чiнiв утвориться шляхом об´єднання iндiйських штату Трiпура та територiї Мiзорам з нацiональною областю М´янми Чiн. Цьому сприятиме компактнiсть проживання кука-чiнiв, штучно роздiлених iндiйсько-м´янмським кордоном, а також те, що бiльшiсть населення - християни, для яких неактуальна iдея буддiйської (а в Iндiї - iндуїстської) єдностi. Пiд час Другої свiтової вiйни кука-чiни в переважнiй бiльшостi воювали проти бiрманцiв, якi були на боцi японцiв. Суперечностi мiж меншиною та метрополiєю збереглися до наших днiв i навiть набули гострiших форм. Це все врештi-решт призведе до утворення незалежної держави кука-чiнiв.

Качiн. Держава качiнiв, народу з давньою культурою i мовою, який завжди опирався спробам асимiляцiї. Саме цi спроби призводили до заворушень у нацiональному окрузi качiнiв i до дальшого загострення стосункiв мiж бiрманцями та качiнами. Тому пiд час роздiлення М´янми прогнозується утворення нацiональної держави качiнiв.

Hагаленд. Держава народу нага. Як i територiї кука-чiнiв, цей народ роздiлений мiж двома країнами. Hа вiдмiну вiд Iндiї, у М´янмi нага не видiленi в окрему адмiнiстративну одиницю, що значною мiрою перешкоджатиме сепарацiї. Проте етнiчна спiльнiсть з iндiйськими нагами, якi мають сформовану етнiчну елiту та всi пiдстави для незалежностi, внаслiдок роздiлення Iндiї спричинить сепарацiю i серед м´янмських нагiв, що, очевидно, призведе до об´єднання етнiчних територiй нага в одну державу Hагаленд.

Шань. Hарод шань протягом свого перебування в бiрманськiй державi конфлiктував з метрополiєю бiльше, нiж iншi її етнiчнi меншини. Це сприяло змiцненню його й так високої нацiональної самосвiдомостi. Шань навiть досягли того, що пiд час їхнього вступу в Бiрманський Союз у конституцiї була стаття, яка дозволяла вихiд держави Шань зi складу союзу через 10 рокiв. Пiзнiше вiйськова влада Бiрми цю статтю, звичайно, скасувала (аналогiя - Переяславська угода мiж Україною та Росiєю). Таким чином, прогнозується, що шань, якi є одними з основних руйнiвникiв бiрманської iмперiї, в числi перших доб´ються незалежностi.

Кайя. Територiя малочисельного народу кайя розташована мiж територiями шань, каренiв i бiрманцiв. Виокремлення його в адмiнiстративну одиницю i напруженi стосунки з усiма сусiднiми народами дають змогу прогнозувати утворення незалежної держави Кайя.

Котулей. Держава каренiв. Цей народ на сьогоднi є найбiльш незалежним вiд метрополiї. Цього карени досягли внаслiдок неодноразових повстань проти бiрманцiв. Крiм їхньої нацiональної областi в М´янмі, прогнозується також приєднання етнiчних земель каренiв у Таїландi, з якими бiрманськi карени тiсно зв´язанi. Отже, прогнозується утворення об´єднаної незалежної держави каренiв з iсторичною назвою Котулей.

Мон. Hарод монiв вважається автохтонним народом Iндокитаю з давньою i високорозвиненою культурою. У кiнцi 70-х рр. ХХ столiття загострилися суперечностi мiж бiрманцями й монами, що призвело до активiзацiї нацiональної боротьби монiв за власну державнiсть, першим етапом якої стала боротьба за автономiю. Внаслiдок цiєї боротьби мони таки добилися створення власної нацiональної областi. Цей народ досягнув високого, порiвняно з iншими частинами країни, рiвня економiчного розвитку й має потужний консолiдуючий центр - місто Молам´яйн. Отже, давнiй народ монiв має всi пiдстави вiдновити свою державнiсть.

Колишня метрополiя М´янма збережеться як незалежна держава, набувши статусу нацiональної держави бiрманцiв.

Межi.
Качiн - нацiональний округ Качiн. Столиця - місто М´їчiна.
Шань - нацiональний округ Шань. Столиця - місто Таунджi.
Котулей - нацiональний округ Карен; таїландськi провiнцiї Гонд-Сон, Канxанбурi, Ратбурi. Столиця - місто Пхаан.
Мон - нацiональний округ Мон. Столиця - місто Молам´яйн.
Кайя - нацiональний округ Кайя. Столиця - місто Лойко.
До Кука-Чiн - Чiнський нацiональний округ.
До Hагаленду - частина провiнцiї Сагайн, пiвнiчнiше лiнiї мiст Лешi - Тамандi.
М´янма - решта територiй сучасної М´янми. Столиця - місто Янгон (Рангун).

Таїланд

Цю країну можна вiднести до країн iмперського типу без сильного центру, що здатний зберегти її єднiсть. Домiнуюча нацiя - таї (сiамцi) - географiчно займає відносно невелику територiю Таїланду. Як географiчно, так i iсторично країна складається з трьох суттєво рiзних частин: пiвнiчно-схiдної, пiвнiчно-захiдної та пiвденної. Саме пiвденна частина сучасного Таїланду i є етнiчною територiєю сiамцiв. Зв´язки з внутрiшнiми територiями були досить слабкими через їх природну важкодоступнiсть. Тому там утворилися незалежнi князiвства, домiнуючим етносом яких були лаосцi. З часом, за активного сприяння Францiї й Англiї, цi три частини були об´єднанi в одну країну, де домiнуюче становище зайняли сiамцi. Проте держави, як монолiтної структури, практично нiколи не iснувало.

Крiм територiй, заселених сiамцями та лаосцями, сучасний Таїланд включає етнiчнi територiї каренiв, малайцiв та кхмерiв, якi також мало пiдконтрольнi центральному урядовi. Сучасна нацiональна полiтика центрального уряду не сприяє збереженню єдностi країни, оскiльки спрямована на придушення нетайських культур та знищення будь-яких нацiональних вiдмiнностей. Слабким є транспортний зв´язок з цими територiями (до сьогоднi практично єдиним мостом є повiтряний транспорт). Hа додаток до усiх цих чинникiв iснують сильнi вiдцентровi нацiональнi рухи, якi пiдтримуються сусiднiми з Таїландом державами (за винятком М´янми). Тому наростання сепарацiйних процесiв у Пiвденнiй i Пiвденно-Схiднiй Азiї (передусiм Iндiї, М´янмi, Iндонезiї), змiцнення сусiднiх нацiональних держав (Лаосу, Камбоджi), загострення економiчної кризи в країнах Пiвденно-Схiдної Азiї, якi до цього розвивалися занадто швидкими темпами (до них належить i Таїланд), найiмовiрнiше, призведе до роздiлення Таїланду за етнiчною ознакою. Втручання у справи Таїланду сусiднiх Лаосу та Камбоджi буде видаватися достатньо природним - адже схiднi та пiвнiчно-схiднi кордони країни завжди були практично прозорi, й Таїланд у недалекому минулому сам дуже активно регулярно втручався у внутрiшнi справи цих країн. Ймовiрно, що сiамцi навiть не чинитимуть значного опору роздiленню країни на етнiчному ґрунтi. Адже цей iнтровертний (схильний спрямовувати активнiсть не назовнi, а бiльше на вирiшення власних проблем) етнос став метропольним лише внаслiдок зовнiшнiх обставин.

Таким чином, новоутворена на територiї сучасної М´янми каренська держава зможе приєднати каренськi землi в Таїландi. Площа етнiчних земель лаосцiв у Таїландi бiльша, нiж територiя сучасного Лаосу, проте в Таїландi вони не мають консолiдацiйного центру. Тому прогнозується приєднання цих територiй до Лаосу. Кхмерськi етнiчнi територiї, найiмовiрнiше, приєднаються до Камбоджi, яка пiсля затяжної громадянської вiйни й нацiональної консолiдацiї має шанси на значно iнтенсивніший розвиток. Прикордоннi з Малайзiєю територiї, основним населенням яких є малайцi, ймовiрно, приєднаються до Малайзiї.

Межi.
До Лаосу - округи Ч´єнграй, Ч´єнгмай, Hан, Лампанг, Лампхун, Пхре, Сукхотхай, Так, Уттарадiт, Пхiтсанулок, Пхетчабун, Лей, Кхонкен, Удонтханi, Hонгкай, Hакхонпханом, Саконнакхон, Каласiн, Махасаракхам, Ройєт, Ясотхон, Чайяпхум, пiвнiчна частина округу Убонратчатханi.
До Камбоджi - округи Бурiрам, Сурiн, Сiсакет, пiвдень округу Убонратчатханi.
До Малайзiї - округи Hаратхiват, Яла, Паттанi, Сатун, Пхукет, захiдна частина округу Крабi, пiвденна частина округу Сонгкхла.
До Катулей - округи Гонд-Сон, Канxанбурi, Ратбурi.
Таїланд - решта територiї сучасного Таїланду. Столиця - місто Бангкок.

В´єтнам

Країна протягом ХХ столiття пережила кiлька великих воєн, якi дуже вплинули на життя в´єтнамцiв. Особливо важкою була остання (за участю США), яка призвела до руйнацiї економiки країни. Разом з тим, вона об´єднала усi етнiчнi територiї в´єтнамцiв у єдину державу, хоча, як показали вiйни, у В´єтнамi були і сепаратистськi настрої. Проте вони мали суто iдеологiчний характер (ринковий пiвдень та комунiстична пiвнiч).

Hа сучасному етапi у В´єтнамi вiдбувається перехiд вiд соцiалiстично-планової економiки до ринкової моделi, що вже призводить до економiчного росту, який з часом очiкується ще бiльшим. Hа вiдмiну вiд так званих "азiйських тигрiв", яких у 1998 р. спiткала фiнансова криза, В´єтнам, завдяки незначній прив´язаностi до економiк цих країн, уникнув її. У зв´язку з прогнозованим змiцненням В´єтнаму сепарацiя в цiй країнi на економiчному чи полiтичному ґрунтi малоймовiрна.

Етнiчна ситуацiя в країнi стабiльна. Понад 90% населення країни - в´єтнамцi. Hацiональнi меншини проживають у важкодоступних гiрських районах, не мають нi необхiдної для вiдокремлення етнiчної структури, нi консолiдацiйних центрiв. Фактично вони повністю залежать вiд заселеної в´єтнамцями основної частини країни. Певний час територiї на крайнiй пiвночi В´єтнаму, заселенi мяо, яо, гiрськими таями й iншими малочисельними народами, мали статус автономiї. Проте до реальної автономiї цi народи не були готовi і її скасування було ними майже не помiчене. Тому активнi сепарацiйнi дiї малоймовiрнi.

У гiрських районах країни вздовж схiдного кордону проживають кхмери, серед яких у 70-х роках були заворушення проти центральної влади. Проте цi заворушення були спровокованi кхмерами не в´єтнамськими, а лаоськими, що пiдняли повстання на пiвднi Лаосу, яке мало не стiльки нацiональне, скiльки iдеологiчне спрямування. Нині кхмери В´єтнаму у зв´язку зi своєю нечисленнiстю, проживанням у важкодоступних районах, наявнiстю нацiональної держави кхмерiв Камбоджі, яка безперечно зацiкавлена у стабiльних дружних стосунках з В´єтнамом, не можуть реально претендувати на вiддiлення.

Отже, прогнозується, що територiальнi межi В´єтнаму не змiняться. Столицею залишиться місто Ханой.

Камбоджа

Одна з небагатьох країн Азiї, яка є практично однонацiональною країною народу кхмерiв, що є одним з найдавнiших корiнних народiв Iндокитаю. Можна вважати, що тепер країна перебуває ще на стадiї формування своєї державної територiї, оскiльки вона тривалий час не мала стiйкого уряду та стабiльних кордонiв. Пiсля звiльнення з колонiальної залежностi вiд Францiї в країнi велася громадянська вiйна, яка закiнчилася встановленням кривавого комунiстичного режиму "червоних кхмерiв". Цей режим не лише iгнорував нацiональнi проблеми власного народу, але й здiйснив проти нього безпрецедентний геноцид. Тому не було й мови про пiдтримку сепарацiйних прагнень кхмерiв Таїланду та Лаосу, якi вели постiйну боротьбу з мiсцевими урядами.

Hа сучасному етапi, коли Камбоджа пiсля рокiв занепаду та тиранiї намагається йти демократичним шляхом, цiлком ймовiрний варiант, коли знову актуальною стане проблема об´єднання всiх кхмерiв в одну державу. Прогнозована нестабiльнiсть у Таїландi, де кхмери займають значну територiю, очевидно, сприятиме успiху такого об´єднання. Дещо iнша ситуацiя в Лаосi. Вона прогнозується досить стабiльною. Лаос сам претендує на повернення своїх етнiчних земель, що входять до складу Таїланду. Як країна, що також тiльки починає рух до демократiї, Лаос є природним союзником Камбоджі. Зокрема, мiж цими країнами є угода, що гарантує непорушнiсть спільного кордону. Крім того, чисельнiсть кхмерiв Лаосу, незважаючи на значну територiю, на якiй вони проживають, невелика. Тому приєднання до Камбоджі кхмерських територiй у Лаосi малоймовiрне.

Отже, прогнозується приєднання до територiї сучасної Камбоджi етнiчних територiй кхмерiв Таїланду.

Межi.
Камбоджа - територiя сучасної Камбоджi; таїландськi округи Бурiрам, Сурiн, Сiсакет, пiвдень округу Убонратчатханi. Столиця - місто Пномпень.

Лаос

Пiсля здобуття незалежностi країна пережила низку великих потрясiнь, насамперед пов´язаних з вiйною за незалежнiсть, громадянською вiйною та конфлiктами за участю великих держав. Тiльки у 1973 р. воєннi дiї на територiї Лаосу в основному припинилися. З того часу Лаос став стiйким союзником В´єтнаму. На пiвднi країни на значнiй територiї проживає община кхмерiв. Тут досить часто виникали прикордоннi iнциденти з Камбоджею, яка пiдтримувала кхмерів Лаосу. Для спiльної боротьби проти американських формувань та кхмерiв використовувалися навiть в´єтнамськi вiйська.

Проте на сучасному етапi в цiй частинi Лаосу не можна прогнозувати якихось територiальних змiн, оскiльки чисельнiсть кхмерiв (гiрських) незначна у порiвняннi з лао. Мiста, що є основними культурними та економiчними центрами, повністю контролюються лао. Те ж можна сказати про рiчковi порти, якi є практично єдиними транспортними вузлами у цьому регiонi. Рiка Меконг, найбiльша транспортна магiстраль Лаосу, перебуває пiд контролем лао. Тому вiдторгнення пiвденних територiй Лаосу на користь Камбоджi не прогнозується.

Iншi можливi територiальнi змiни пов´язанi з тим, що до складу Таїланду входять великi територiї, населенi переважно лао. Тут здавна iснували сильнi лаоськi князiвства, якi конфронтували з Сiамом. На пiвночi Таїланду дiяли прокомунiстичнi партизанськi загони, що складалися переважно з лао. Лао Таїланду численнiшi, нiж лао власне Лаосу. Таїландськi лао пiвденно-захiдного берегу Меконгу активно допомагали антикомунiстичним силам в Лаосi пiд час громадянської вiйни, чому сприяла i влада Таїланду. Проте нині змiцнiлi зв´язки мiж лао обох берегiв Меконгу сприятимуть вiдокремленню вiд Таїланду його пiвнiчної частини й об´єднанню всiх лао в одну нацiональну державу. З крахом комунiстичної iдеологiї зникла основна причина суперечностей всерединi народу лао, i його потенцiал тепер може бути цiлковито спрямований на об´єднання. Таким чином, прогнозується приєднання пiвнiчних територiй Таїланду до Лаосу, як iсторичних земель лао. Цьому сприяє також нацiональна полiтика офiцiйного таїландського уряду, який вважає лао частиною етносу таїв. Асимiляцiйна полiтика щодо лао не має жодних шансiв, враховуючи їхній iсторичний досвiд, компактнiсть проживання й існування незалежної держави. Вона лише консолiдує таїландських лао, спрямовує їх до об´єднання з лао Лаосу, веде до розпаду Таїланду як iмперської держави.

Межi.
Лаос - сучасна територiя Лаосу; таїландськi округи Так, Сукхотхай, Пхiтсанулок, Пхетчабун, Чайяпхум, Махасаракхам, Ройєт, Ясотхон i всi округи на пiвнiч вiд них, пiвнiчна частина округу Убонратчатханi. Столиця - місто В´єнтьян.

На рис. 4 зображено прогнозовану етнополітичну карту країн Бенгальської затоки.

Сiнгапур

Можна розглядати варiант приєднання Сiнгапуру до Малайзiї, проте вiн видається малоймовiрним. У сучасному Сiнгапурi основними етнiчними групами є китайцi, малайцi та вихiдцi з Iндiї, причому китайцiв тепер бiльше, нiж малайцiв. Кожна з цих груп займає свою виразну соцiально-економiчну нiшу. Економiчний розвиток Сiнгапуру вищий, нiж Малайзiї. В умовах економiчної кризи, яка розпочалася, й, очевидно, буде загострюватися в "некомунiстичнiй" Пiвденно-Схiднiй Азiї, Сiнгапуру набагато легше вижити самому. Нестабiльнiсть, яка передбачається у Малайзiї, також не сприятиме приєднанню Сiнгапуру. Сiнгапур займає надто вигiдну економiко-географiчну нішу, щоб свiтовi держави дозволили Малайзiї оволодiти ним. Iсторично на мiсцi Сiнгапуру завжди iснували сильнi князiвства, що контролювали усю торгiвлю регiону завдяки контролю над Молуккською протокою. Таким чином, змiн статусу чи територiї Сiнгапуру не прогнозується.

Малайзiя

Сучасна Малайзiя є федерацiєю, що об´єднує континентальну частину (пiвострiв Малакка) та територiї Сабах i Саравак на островi Калiмантан. Пов´язує ці території тільки те, що вони були британськими колонiями. Hi етнiчних, нi географiчних, нi економiчних зв´язкiв, якi б були достатнiми для збереження федерацiї, немає. Сабах i Саравак мають свої проблеми, свої особливостi, на якi континентальна Малайзiя практично не може впливати (детальнiше див. Iндонезiя). Тому майбутнє вiдокремлення Сабаху й Сараваку цiлком очевидне. Iншим чинником територiальних змiн Малайзiї є те, що малайцi компактно проживають у прилеглих до Малайзiї округах Таїланду, є там найчисельнішим i корiнним етносом, мають тiснi зв´язки з малайцями Малайзiї. Тому пiд час роздiлення Таїланду заселенi малайцями територiї, найiмовiрнiше, вiдiйдуть до Малайзiї.

Межi.
Саравак - штат Саравак. Столиця - місто Кучiнґ.
До Калiмантану - штат Сабах.
Малайзiя - решта територiї країни; таїландськi округи Hаратхiват, Яла, Паттанi, Сатун, Пхукет, захiдна частина округу Крабi, пiвденна частина округу Сонгкхла. Столиця - місто Куала-Лумпур.

Iндонезiя

Ця країна є одним з основних джерел дестабiлiзацiйно-оновлювальних процесiв у Пiвденно-Схiднiй Азiї.

Після періоду швидкого росту економіки в цьому регіоні настала економічна нестабільність, в якій Індонезія, як найбільша країна регіону, зазнає найбільших втрат. Соцiальна структура країни вiдстала вiд рівня розвитку економіки. Це стало поштовхом до загострення нацiональних проблем. Входження у свiтову спiльноту, зайняття в нiй помiтного мiсця та економiчний поступ спричинили зростання нацiональної самосвiдомостi народiв Iндонезiї. Рiзнi частини країни значно вiдрiзняються між собою за своїм розвитком, а це є додатковим джерелом напруженостi.

Управнi кола Iндонезiї намагалися iнтегрувати всi етноси країни в єдиний так званий iндонезiйський народ, проте наштовхнулися на сильну протидiю. Hамагання Джакарти втримати державу вiд сепарацiйних вибухiв шляхом подолання соціальної відсталості й економiчного розвитку також зазнало невдачi, оскiльки цi процеси торкнулися лише островiв Ява та, частково, Суматру, а iншi частини країни значно вiдстали вiд них. Проте подальший економiчний спад Iндонезiї поширить нацiонально-сепарацiйнi процеси й на цi острови, теперiшню опору країни. Власне, сепарацiя на цих островах має велике значення тому, що на них проживає переважна бiльшiсть населення Iндонезiї. Тому саме з Яви та Суматри починається роздiлення держави. Поштовхами до цього є проблема Тiмору, який став для Iндонезiї "троянським конем", i поглиблення економiчної, а з нею й соцiально-полiтичної нестабiльностi в країнi. Hайiмовiрнiше, з ростом нестабiльностi на Явi посилиться боротьба мадурцiв за незалежнiсть, а мiж сундами та яванцями виникнуть дедалi вiдчутнiшi суперечностi щодо контролю над островом і країною загалом, що й призведе до роздiлу Яви. Паралельно процеси нацiональної сепарацiї дуже iнтенсивно розвиваються на Суматрi - островi з найбiльш зрiлими етносами, що мають значний iсторичний досвiд державностi: мiнангабао, малайцi, аче.

Джерело нестабiльностi на сходi - Молуккськi острови, де вже давно ведеться боротьба за незалежнiсть, осередком якої є острiв Амбон. За автономiю активно борються й макасари, що населяють пiвденну, найрозвиненiшу, частину острова Сулавесi. Ситуацiя на Калiмантанi, який, поряд з Hовою Гвiнеєю, є найвiдсталiшим островом Iндонезiї, дестабiлiзується внаслiдок сепарацiйних процесiв у пiвнiчнiй його частинi, що тепер належить Малайзiї. Hайбiльшим джерелом напруженостi, очевидно, стане Сабах - колишня англiйська колонiя, населена переважно даяками, якi є давнiм етносом острова й дедалi активнiше борються проти малайцiв, що домiнують в Калiмантанськiй частинi Малайзiї. Боротьба даякiв Сабаху сприятиме етнiчному розвиткові й сепарацiйним процесам у даякiв iндонезiйської частини острова, а з iншого боку, це, очевидно, призведе до вiддiлення найрозвиненiшого етносу iндонезiйського Калiмантану - банджарцi, що населяють його пiвденну частину. Пiд час сепарацiйних процесiв в Iндонезiї захiдну (iндонезiйську) частину Hової Гвiнеї (Захiдний Iрiан), найiмовiрнiше, буде приєднано до теперiшньої Папуа-Hової Гвiнеї, яка вже має досвiд об´єднання (утворена з двох колишнiх австралiйських колонiй), веде активну регiональну полiтику й претендує на роль лiдера в Меланезiї. Основне населення Захiдного Iрiану також належить до папуаських народiв. Hавiть адмiнiстративний центр провiнцiї - місто Джаяпура - розташований бiля кордону з Папуа-Hовою Гвiнеєю.

Тепер основним iнтегруючим етносом Iндонезiї є малайцi, якi розселенi на рiзних островах, домiнують в торгiвлi, їх мова є державною мовою Iндонезiї. Проте вони становлять менше 10% населення країни. Крiм того, вони роздiленi на рiзнi племена, багато з яких видiляються в окремi етноси (наприклад, банджарці). Тому економiчний спад, з одного боку, та зростання самосвiдомостi iнших етносiв, з другого, можуть невдовзі призвести до рiзкого зменшення їхньої iнтегруючої ролi.

Таким чином, прогнозуємо виникнення на територiї теперiшньої Iндонезiї 25 етнополiтичних утворень. Зокрема, на островi Суматра та прилеглих невеликих островах:Аче (країна народу аче, який має окрему етнiчну провiнцiю і зазнає великого впливу iсламського фундаменталiзму); Батака (країна батакiв); Мiнангабау (країна народу мiнангабау); Шрiвiджайя (країна переважно малайцiв, на мiсцi середньовiчної держави малайцiв); Лампунг (країна лебонгiв i близьких до них барiсанiв, зi значною частиною переселенцiв з острова Яви); Hiас i Бату (країна нiасцiв); Ментавайя (країна етносу ментавайя). Hа островi Ява та Малих Зондських островах:Сунд (країна сундiв); Ява (країна яванцiв); Мадур (країна мадурцiв); Джакарта (мiсто-держава зi змiшаним населенням, подiбно до Сінгапуру); Балi (країна балiйцiв); Ломбок i Сумбава (країна сасакiв i сумбавiнцiв); Сумба i Флорес (країна бiма та сумбiйцiв); Тiмор (країна близьких мiж собою племен Тiмору та сусiднiх островiв, якi, ймовiрно, консолiдуються в єдиний етнос). Hа Калiмантанi (включно з територiями, якi тепер не належать Iндонезiї): Бруней (теперiшнiй незалежний султанат Бруней, багатий на нафту, за рiвнем життя значно переважає всi прилеглi територiї); Саравак (країна даякiв i калiмантанських малайцiв на мiсцi колишньої британської колонiї, теперiшнiй штат Малайзiї); Банджарiя (країна банджарцiв); Калiмантан (країна консолiдованих даякiв i калiмантанських малайцiв). Hа Сулавесi та Молукських островах:Мiнанхас (країна етносу мiнанхаса); Горонтало (країна етносiв горонтало та томiнi); Макасар (країна макасарiв); Бугi (країна бугiв); Толо (країна етносу, консолiдованого на основi бутунзьких племен); Сулавесi (країна етносу, консолiдованого на основi племен тораджiв); Молукка (країна близьких мiж собою народностей Молуккського архiпелагу, консолiдованих навколо амбонцiв); Хальмахера (країна папуаських народiв, що населяють пiвнiч острова Хальмахера). Захiдний Iрiан, очевидно, увiйде до складу Папуа-Hової Гвiнеї (назва цiєї країни, ймовiрно, буде Hова Гвiнея).

Межi.
Аче - провiнцiя Аче. Столиця - місто Банда-Ачех. Хоча острів Сiмьолуа та близькi до нього дрiбнi острови населенi не аче, а їхнє населення етнiчно близьке до населення острова Hiас, вiдокремлення вiд Аче цього острова малоймовiрне, оскiльки внаслiдок активностi та значного етнiчного розвитку аче їх вiдокремлення прогнозується швидше, нiж сепарацiйнi процеси етносiв островiв на захiд вiд Суматри. Крiм того, аче суттєво впливають на ситуацiю на всiй Пiвнiчнiй Суматрi й зможуть утримати всю територiю своєї провiнцiї.
Батака - провiнцiя Пiвнiчна Суматра (крiм острова Hiас i островiв Бату). Столиця - місто Пематанґсiантар. Теперiшнiй адмiнiстративний центр - Медан, населений переважно малайцями та народами Яви, навряд чи зможе стати полiтичним центром батакської держави. Острови Hiас i Бату, населенi не батаками, навряд чи можуть залишитися в складi Пiвнiчної Суматри, оскiльки батакiв ослаблює внутрiшньоплемiнна боротьба, що має суттєвi об´єктивнi пiдстави, а також боротьба з iншими етносами провiнцiї, що, очевидно, намагатимуться перешкодити виникненню етнодержавного утворення батакiв. Проте це не в змозi перешкодити державностi батакiв, якi, як випливає з полiтичної ситуацiї на Суматрi, вже дозрiли до неї.
Мiнангабау - провiнцiї Захiдна Суматра (крiм островiв Ментавай), Рiау (крiм архiпелагу Лiнга й острова Бiнтан з прилеглими дрiбними). Столиця - місто Паданг. Адмiнiстративний центр провiнцiї Рiау Паканбару має значно менше значення, нiж Паданг. Крiм того, вiн розташований бiля межi розселення мiнангабау. Hаселення островiв Ментавай становить окремий етнос, на територiю якого мiнангабау й не претендують. Ще бiльшою мiрою це стосується населених малайцями островiв на схiд вiд Суматри, якi тепер входять до провiнцiї Рiау.
Шрiвiджайя - провiнцiї Пiвденна Суматра i Джамбi, архiпелаг Лiнга й острів Бiнтан з прилеглими дрiбними островами. Столиця - місто Палембанг. Хоча населення провiнцiї Джамбi іноді трактують як окремий етнос, його етнiчнi вiдмiнностi вiд решти малайцiв Суматри не надто великi. Крiм того, об´єднавчим чинником є досвiд державностi в середнi вiки. Досвiд державностi, етнiчнi вiдмiнностi вiд малайцiв Молукки, наявнiсть власної елiти є основними причинами того, що об´єднання Малайзiї та Шрiвіджайї малоймовiрне.
Лампунг - провiнцiї Лампунг i Барiсанг. Столиця - місто Телукбутунг. Хоча це мiсто на сьогодні не є адмiнiстративним центром, це - безумовний центр тяжiння у Пiвденнiй Суматрi. Роздiлення двох близьких народiв (лебонгiв i барiсанiв) протягом часу, на який робимо прогноз, малоймовiрне, оскiльки спiльно їм значно легше вирiшувати проблеми державного становлення, суперечностi з сусiднiми етносами. Історично мiж ними склалися тiснi зв´язки й практично вiдсутнi суттєвi суперечностi.
Hiас i Бату - острiв Hiас й острови Бату. Столиця - місто Гунунгсiтолi.
Ментавайя - острови Ментавай. Столиця - місто Матобе.

Видiленню в окремi етнополiтичнi утворення народiв невеликих островiв на захiд вiд Суматри сприятиме їх етнiчна вiдмiннiсть вiд етносiв прилеглих частин Суматри, а також державотворчi процеси на недалеких від них Андаманських i Hiкобарських островах, народи яких досить активно борються за автономiю вiд Iндiї.

Сунд - провiнцiя Захiдна Ява. Столиця - місто Бандунг. Хоча на пiвнiчному сходi провiнцiї проживає значна частина яванцiв, проте вже нині Захiдна Ява вважається етнiчною провiнцiєю сундiв.
Ява - провiнцiя Центральна Ява, мiсто-провiнцiя Джок´якарта, захiдна частина провiнцiї Схiдна Ява включно з містом Сурабая. Столиця - місто Семаранг.
Мадур - схiдна частина провiнцiї Схiдна Ява включно з островом Мадура та прилеглими невеликими островами. Столиця - місто Маланг. Активна боротьба мадурцiв за автономiю триває вже багато рокiв. Мадурцi мають достатню чисельнiсть, соцiальну структуру та рiвень розвитку, щоб, претендуючи на власну державнiсть, стати одним з основних дестабiлiзаторiв Iндонезiї.
Джакарта - мiсто-провiнцiя Джакарта. Джакарту оточують територiї, заселенi переважно сундами. Проте сама теперiшня столиця Iндонезiї має неоднорідний етнiчний склад, в якому домiнують малайцi та яванцi. Велике торгове й економiчне значення Джакарти, її фактична вiдiрванiсть вiд Захiдної Яви й етнiчний склад роблять це мiсто подiбним до Сiнгапуру. Рiвень економiчного розвитку Джакарти суттєво вищий, нiж решти територiї острова Ява, не кажучи про iншi вiдсталiшi острови. Тому пiд час загострення економiчної кризи в Iндонезiї це мiсто виявиться найвразливiшим i не зможе контролювати територiю не тiльки Зондських островiв, але й острова Ява. Столиця - місто Джакарта.
Балi - провiнцiя Балi. Столиця - місто Сiнгараджа. Сепарацiї балiйцiв сприяє їх релiгiйна вiдмiннiсть вiд решти мешканцiв Зондських островiв. Провiнцiя Балi вже тепер є етнiчною провiнцiєю балiйцiв.
Ломбок i Сумбава - острiв Ломбок (населений сасаками), заселена сумбавiнцями захiдна частина острова Сумбава (на захiд вiд затоки Салех) i острiв Мойо. Столиця - місто Матарам, теперiшнiй адмiнiстративний центр провiнцiї Захiдна Hуса-Тенгара. Сасаки i сумбавiнцi - спорiдненi народи, мiж якими не виникало значних суперечностей. Схiдна частина острова Сумбава заселена етносом бiма, суттєво вiдмiнним вiд сумбавiнцiв за мовою та походженням. Основна частина бiма населяють острiв Флорес, й тому пiд час сепарацiйних процесiв, найiмовiрнiше, з ними об´єднається захiдна гiлка народу бiма з острова Сумбава.
Сумба i Флорес - острови Сумба, Саву, Флорес (крiм його схiдної частини вiд міста Маумере) з дрiбними островами та схiдна частина острова Сумбава, заселенi переважно спорiдненими мiж собою бiма та сумбiйцями. Hайiмовiрнiша столиця - місто Енде.
Тiмор - острiв Тiмор та меншi острови на захiд вiд нього аж до острова Флорес, включно iз захiдною його частиною (вiд міста Маумере). Столиця - місто Дiлi. Колишнi португальськi колонiї Схiдний Тiмор та Окусi було приєднано до Iндонезiї всупереч мiжнародним нормам та проти бажання населення пiд час вiйськового перевороту в Португалiї та подальшої нестабiльностi в нiй i її колонiях. З того часу населення цих територiй вело активну боротьбу за незалежнiсть. Ця боротьба призвела до проведення в Східному Тіморі референдуму щодо його статусу, на якому переважна більшість населення висловилася за незалежність. Під тиском міжнародної спільноти уряд Індонезії був змушений визнати результати цього референдуму. Почався процес формування незалежної держави. Те, що досить розвинений Схiдний Тiмор певний час був об´єднаний із захiдною частиною цього острова в одну країну, сприяло швидкому розвиткові та консолiдацiї спорiднених мiж собою племен, що населяють схiдну частину провiнцiї Схiдна Hуса-Тенгара. Схiдний Тiмор є активним консолiдацiйним центром цього процесу. Тому боротьба тіморців за незалежність вже поширилася й на решту територiї острова й сусiднi острови. Острови на схiд вiд Тiмору мiж Арафуртським морем i морем Банда (Ару, Кай, Танiмбар, Дамар, Бабар й iншi) заселенi також племенами, етнiчно близькими до тiморських. Проте вони перебувають у складi провiнцiї Молукка, яка має власний консолiдацiйний i сепарацiйний центр місто Амбон, і, швидше всього, їх не буде приєднано до Тiмору. Активнiсть Тiмору спрямована на захiд, а не на схiд, позаяк рiзниця в рiвнi Схiдного Тiмору з островами на схiд вiд нього аж надто значна.
Банджарiя - провiнцiя Пiвденний Калiмантан, пiвденно-схiдна частина провiнцiї Центральний Калiмантан, заселенi переважно банджарцями. Столиця - місто Банджармасiн. З-помiж iнших малайських та даякських етносiв Калiмантану банджарцi видiляються вищою етнiчною зрiлiстю, структурованiстю та чисельнiстю. Тому їх сепарацiя вiд решти народiв Калiмантану спостерігається вже тепер.
Калiмантан - малайзiйський штат Сабах; iндонезiйськi провiнцiї Схiдний Калiмантан, Захiдний Калiмантан i переважна частина Центрального Калiмантану (крiм пiвденно-схiдної його частини, територiї на пiвденний схiд вiд адмiнiстративного центру провiнцiї - міста Паланкарая). Столиця - місто Белiкпапан. Даяки штату Сабах виконують роль активного стимулятора розвитку та консолiдацiї для вiдсталих даякських племен iндонезiйської частини Калiмантану. Сабах має найгiршi умови для самостiйного розвитку серед штатiв Малайзiї, на вiдмiну вiд сусiднього Сараваку, який ще з часiв британської колонiї вважався привiлейованим i користувався значно бiльшою автономiєю. Проте значнi природнi багатства штату сприяють його економiчному розвиткові, прагненню до суверенiтету мiсцевого населення над ресурсами й активному сепарацiйному рухові. Зразком економiчного процвiтання за рахунок контролю над власними ресурсами є сусiдня держава Бруней. Проте даяки Сабаху можуть претендувати й на багатства iндонезiйської частини Калiмантану, на якiй вони є корiнним народом. Прибережнi райони цiєї частини острова заселенi переважно малайцями. Проте, як i даяки, вони неструктурованi (крiм банджарцiв). Спiльне прагнення до суверенiтету над островом та боротьба з центральною владою Iндонезiї консолiдує малайцiв з даяками. Оскiльки племена обох цих народiв перебувають на порозi консолiдацiйного процесу, можливе утворення на їх основi спiльного калiмантанського етносу. Приєднання до Калiмантану малайзiйського штату Саравак малоймовiрне у зв´язку з бiльшою структурованiстю його населення, значною автономiєю та традицiйною конкуренцiєю із Сабахом. Сабах, що перебуває в гiрших умовах i на якому є значнішi ресурси, має суттєво бiльшi, нiж Саравак, стимули для розвитку, тому, найiмовiрнiше, саме вiн матиме вагоміший вплив на бiльшу частину Калiмантану. Малоймовiрно, що столицею Калiмантану стане центр Сабаху місто Кота-Кiнабалу, оскiльки це не сприяло б консолiдацiйним процесам. Hе може бути таким центром i адмiнiстративний центр Схiдного Калiмантану місто Самарiнда, оскiльки воно заселене переважно малайцями. Великим мiстом - з великою часткою i даякiв, i малайцiв - є Белiкпопан, який до того ж є найбiльшим економiчним центром острова. Тому, найiмовiрнiше, саме це мiсто і стане столицею.
Мiнанхас - схiдна частина пiвострова Мiнанхас, що на островi Сулавесi. Столиця - місто Манадо. Етнос мiнанхаса, що заселяє цю територiю, структурований i має великий центр притягання - місто Манадо. Цей етнос суттєво вiдрiзняється вiд решти народiв Сулавесi як за мовою, так i за релiгiєю. Тому приєднання до Мiнанхасу сусiднiх етносiв горонтало та томiнi малоймовiрне.
Горонтало - захiдна та центральна частина пiвострова Мiнанхас. Столиця - місто Горонтало. Основний етнос - горонтало. Томiнi, що заселяють захiдну частину пiвострова, близькi до горонтало, i вже сьогодні вiдбувається процес консолiдацiї цих етносiв.
Макасар - пiвденна частина провiнцiї Пiвденний Сулавесi. Столиця - місто Уджангпаданг. Макасари найбiльш етнiчно структурованi, достатньо чисельнi й уже тепер активно проявляють прагнення жити у власнiй етнiчнiй державi. Їх сепарацiя очiкується швидше, нiж iнших народiв Сулавесi, тому вони, очевидно, не приєднають до себе територiї менш чисельних народiв (буги, тораджi), оскiльки на них бiльше впливає центральна iндонезiйська влада. Проте із сепарацiєю макасарiв сепарацiйний процес охопить i решту острова.
Бугi - центральна частина провiнцiї Пiвденний Сулавесi. Столиця - місто Маджене. Етнос бугiв менш чисельний i розвинений, нiж макасари, проте значною мiрою перебуває пiд їхнiм впливом i структурованiший, нiж сусiднi бутунги та тораджi, якi, проте, займають значно бiльшу територiю. Тому сепарацiя бугiв, очевидно, вiдбудеться пiсля макасарiв, але ранiше, нiж iнших народiв центральної частини острова Сулавесi. Об´єднання їх із сусiднiми народами малоймовiрне.
Толо - провiнцiя Тенгара, територiї провiнцiї Центральний Сулавесi на узбережжi затоки Толо, схiдна частина провiнцiї Пiвденний Сулавесi. Столиця - місто Кендарi (адмiнiстративний центр провiнцiї Тенгара). Етнодержавне утворення виникне на основi консолiдацiї бутунзьких племен пiд час роздiлення Iндонезiї.

Сулавесi - центральна частина острова Сулавесi. Столиця - місто Палу (адмiнiстративний центр провiнцiї Центральний Сулавесi). Hайвiдсталiша час-тина острова. Племена тораджi перебувають лише на порозi етнотворчих консолiдацiйних процесiв. Проте вiдокремленiсть їх вiд решти населення острова вiдчувається дуже виразно. Тому приєднання їх до якогось із сусiднiх етнодержавних утворень малоймовiрне.
Молукка - провiнцiя Молукка, крiм пiвнiчної частини острова Хальмахера, а також острови Бангай (Центральний Сулавесi), острови на захiд вiд пiвострова Чендравасiх (Захiдний Iрiан). Столиця - місто Амбон. У Молуццi проживає досить багато спорiднених народностей. Вони вже нині консолiдуються навколо амбонцiв, які активно виявляють прагнення до самостiйного розвитку. Боротьба проти центральних iндонезiйських властей та наявнiсть впливового консолiдацiйного центру (місто Амбон), а також близькi географiчнi й економiчнi умови ведуть до об´єднання народностей Молуккського архiпелагу й iнших островiв, що перебувають у складi провiнцiї Молукка. Hародностi пiвнiчної частини острова Хальмахера, що належать до папуаської групи народiв, етнiчно повністю вiдрiзняються вiд решти народiв провiнцiї. Тому вони, найiмовiрнiше, не братимуть участi в консолiдацiйних процесах молуккських народiв i прагнутимуть окремого етнодержавного утворення.
Хальмахера - пiвнiчна частина острова Хальмахера. Ймовiрна столиця - місто Джойлоло. Сепарацiї Хальмахери, очевидно, сприятимуть процеси об´єднання з Папуа-Hовою Гвiнею Захiдного Iрiану, заселеного спорiдненими з пiвнiчно хальмахерцями папуаськими народами.
До Папуа - провінція Іріан-Джая.

Прогнозовану етнополітичну карту сучасної Індонезії показано на рис. 5.

Фiлiпiни

Багатонацiональна держава, що її населяють багаточисельнi корiннi недержавнi, але достатньо сформованi для державностi етноси. В країнi йде активна полiтична боротьба рiзних етнiчних груп за самовизначення. Зокрема, на пiвденному островi Мiнданао вже багато рокiв ведеться збройна боротьба народiв моро за незалежнiсть. Дедалi активнiшими стають полiтичнi виступи народу вiсайя. Hемає єдності і серед правлячої елiти держави. Фiлiппiни вражає масштабна економiчна криза, яка охопила Пiвденно-Схiдну Азiю. Hарод тагали, на територiї проживання якого розташована столиця країни i який займає у Фiлiппiнах домiнуюче становище, за чисельнiстю становить менше чвертi населення країни.

Отже, існують достатнi умови для подiлу країни на етнодержавнi утворення корiнних етносiв. Позаяк частина етносiв Фiлiппiн перебуває на стадiї формування, цю країну вiдносимо до типу 2.

Основним джерелом напруження тепер є острiв Мiнданао, процеси на якому й дадуть основний поштовх для роздiлення. Проте, як i у випадках iнших полiетнiчних утворень, остаточне роздiлення на Фiлiппiнах може початися, коли до сепарацiйних процесiв активно долучиться другий за значенням та роллю в державi етнос (згадаймо роль України в СРСР; Хорватiї в Югославiї; Iндiї в Британськiй iмперiї). Таким етносом у Фiлiппiнах є вiсайя, що заселяють центральну частину архiпелагу. Очевидно, рух вiсайя за незалежнiсть дуже активiзується із загостренням економiчної кризи, що призведе до видiлення етнiчної елiти, iнтереси якої розiйдуться з iнтересами елiти столичної.

Виходячи із зазначених тенденцiй та етнiчної ситуацiї, на Фiлiпiнах можна прогнозувати виникнення п´яти етнополiтичних утворень: Лусон (країна iлокiв i консолiдованих навколо них малочисельних племен пiвнiчного Лусону), Тагалог (країна тагалiв i спорiднених з ними етносiв пiвденного Лусону та прилеглих островiв, асимiльованих тагалами), Вiсайя (країна етносу вiсайя та асимiльованих ним близьких етносiв), Сулу (країна етносу, сформованого з племен, яких об´єднують пiд назвою "моро"), Палаван (країна етносу, сформованого з племен острова Палаван).

Межi.
Лусон - центральна (гiрська) та пiвнiчно-захiдна частини острова Лусон. Ймовiрна столиця - місто Лаоаг. Iлоки є багаточисельним i достатньо структурованим етносом, який нині активно консолiдує навколо себе племена пiвнiчної та гiрської частин острова. Усвiдомлюючи свою етнiчно-культурну окремiшність вiд тагалiв, пiд час роздiлення Фiлiпiн iлоки, найiмовiрнiше, видiляться в самостійне етнодержавне утворення. Hа роль столицi може претендувати кiлька мiст пiвнiчного Лусону. Hайзначнiше з них - місто Лаоаг.
Тагалог - пiвденна та пiвденно-схiдна частини острова Лусон, острови Мiндоро, Марiндукве, Масбате, Катандуанес i прилеглi малi острови. Столиця - місто Манiла.
Вiсайя - центральнi острови архiпелагу (Самар, Панай, Hегрос, Себу, Бахоль, Лейте та меншi острови мiж ними), острiв Мiнданао (крiм сучасних провiнцiй Дiполог, Пагадiан, Маравi, Маганой, Iсулан, Коронадай та пiвденної частини провiнцiї Iлiган). Імовiрна столиця - місто Себу (хоча можливi й iншi варiанти).
Сулу - пiвденно-захiдна частина острова Мiнданао (теперiшнi провiнцiї Дiполог, Пагадiан, Маравi, Маганой, Iсулан, Коронадай та пiвденна частина провiнцiї Iлiган), архiпелаг Сулу. Ймовiрна столиця - місто Котабато (або місто Зомбоанга, що менш імовiрно).
Палаван - острiв Палаван та iншi острови, що входять до сучасної провiнцiї Палаван. Столиця - місто Пуерто-Принсеса (теперiшнiй адмiнiстративний центр провiнцiї). Острiв Палаван - найменш розвинена частина Фiлiпiн, етнiчно суттєво вiдмiнна як вiд центральних Фiлiпiн, так i вiд пiвденно-захiдного Мiнданао. Проте на пiвднi острова проживають племена моро, якi й можуть стати детонатором невходження острова до Вiсайя. Очевидно, боротьба моро зачепить i Палаван, активiзуючи етноконсолiдацiйнi процеси на цьому островi, хоча моро й не стануть їхнім центром, бо у цiй провiнцiї вони надто малочисельнi.