Висновки, Запитання і завдання
1. Сьогодні стає все більш очевидним, що існування людства підпорядковується, з одного боку, загальним закономірностям розвитку рослинного і тваринного світу, а, з іншого, - своїм власним. У своєму розвитку людство пройшло три головних етапи: (а) доетнічний; (Ь) етнічний та (с) національний. Перший етап (доісторичні часи) характеризувався існуванням невеликих груп людиноподібних істот, об'єднаних виключно кровними узами. Другий етап (до XVI-XVII ст.) ознаменувався утворенням етносів у формі родів і племен (заснованих не лише на дійсному, а й на уявному спільному походженні) та перетворенням багатьох із них на народи (народності, національності). Третій етап (після XVI-XVII ст.) став свідком формування політичних націй у Західній Європі й Північній Америці та етнічних націй у Німеччині й Східній Європі (Див. схему № 10). Сьогодні народи Заходу вступають до передпостнаціональ-ної ери свого існування, яка характеризується "занепадом" національної ідеї, "послабленням" націоналізму та "вичерпанням" класичної ролі національної держави. Народи Східної Європи, у тому числі й український, входять до національної ери, котрій притаманні зростання впливів національної ідеї, піднесення націоналізму, прискорене національно-державне будівництво тощо.
2. Не дивлячись на зростаючу єдність і цілісність, людство продовжує існувати у формі етносів (етнічностей). Етноси виникають за принципом компліментарності, мають власні етнічні аури, а також пасіонар-ності, які й визначають їх обличчя і певною мірою долі. Кожний етнос є індивідуальним, унікальним, самоцінним феноменом. Етноси є не лише формою існування людства, а й втіленням його різноманітності й мозаїчності, адже вони відрізняються один від одного не лише за формою, а й за своїм змістом, сутністю і характером.
3. Головною формою існування етносу є нація, яку можна вважати етносоціальною спільнотою. Нації почали зароджуватись у Західній Європі десь у XVI ст., тобто в часи переходу людства від традиційного аграрного суспільства до суспільства індустріального. Водночас відбу-
валось і народження різноманітних теорій нації'. Історично першою серед них була політична теорія нації, згідно із якою нація - це спільнота, яка об'єднує усіх громадян якоїсь держави незалежно від їх етнічного та соціального походження. Іншою, найбільш поширеною теорією стала етнічна теорія нації, яка робить наголос на спільному походженні (реальному та/чи уявному), мові, звичаях тощо. Всього західними і вітчизняними вченими розроблено біля десяти різних теорій нації, що є свідченням і відображенням факту існування багатьох різноманітних, унікальних націй та різних підходів до їх вивчення. Розвиток кількох теорій нації є позитивним явищем, оскільки кожна з них певною мірою висвітлює якусь одну чи кілька сторін такого складного, багатовимірного і багатогранного феномену, яким є нація. Але, на жаль, західній та вітчизняній націології і досі бракує загальної теорії нації.
4. Найбільш поширеною формою існування етносу є етнічна група. Характерною рисою цих спільнот є те, що вони, як правило, не мають власної держави. До недавнього часу етнічні групи були в основному об'єктами політики поліетнічних держав, а їх діяльність обмежувалась цариною мови і культури. Проте протягом 60- 70-х років на Заході та 80-90-х років у Східній Європі вони вийшли на арену політичного життя і перетворились на суб'єкти історичного процесу.
5. Серед західних, а останнім часом і вітчизняних вчених точаться досить гострі дискусії навколо проблем етнічної/національної меншини. Частина з них не бачить жодних різниць між етнічною/національною групою та етнічною/національною меншиною і вживають обидва терміни як синоніми. Такий підхід, на думку автора, є не досить коректним і може нести у собі потенційну загрозу загострення конфліктів. Більш вдалим слід визнати намагання деяких вчених рознести ці два поняття. Головний критерій такого розподілу - це відмінності у статусах групи і меншини. Під етнічною/ національною меншиною пропонується мати на увазі не будь-яку етнічну/національну групу; а лише залежну, підлеглу, політично поневолену; економічно експлуатовану і соціально дискриміновану, котра змагається за рівність із пануючою більшістю і потребує захисту з боку міжнародних організацій.
6. Протягом останніх років важливого значення для багатьох людей планети набули питання індивідуальної й групової етнічної та національної ідентичності. Показово, що у розвинутому демократичному суспільстві етнічна ідентичність починає перемагати класову і успішно змагається із національною ідентичністю. У посттоталітарному суспільстві етнічна ідентичність успішно суперничає із класовою ідентичністю, поступово беручи гору над нею. Водночас етнічна ідентичність (особливо недомінуючих етнічних груп) вступила у конфронтацію із
національною ідентичністю, ускладнюючи і гальмуючи процес національно-державного будівництва, породжуючи сепаратистські настрої, створюючи сприятливий грунт для загострення етнополітичних конфліктів.
7. Людство поділено не лише на етноси і нації, а й на класи (страти) та держави. Кожен із цих феноменів має чимало спільних і особливих цінностей та інтересів. Взаємовідносини між зазначеними феноменами (особливо у посттоталітарних суспільствах) є надзвичайно складними і суперечливими. Не менш суперечливим є і співвідношення їх цінностей та інтересів. Найкращий шлях вирішення цих суперечностей - поважне ставлення до всіх цінностей, врахування й забезпечення всіх інтересів, пошуки їх баланс} і гармонії.
8. Загалом етноси у своєму розвитку пройшли досить довгий і складний шлях. Перші етнічні спільноти - роди і племена, були буквально взірвані або послаблені із середини класовим розшаруванням та релігійним розмежуванням, а їх перші державні утворення - етнічні та політичні поліси, федерації і конфедерації - були знищені імперіями. Зазнавши потрійного удару - з боку класів, світових релігій та імперій, етноси майже на тисячоліття втратили свою провідну роль. Однак зруйнувались імперії, припинились релігійні війни, "зникли" класи (у марксистсько-ленінській трактовці), послабла соціальна напруженість, занепала соціально-класова свідомість (у розвинутих, демократичних країнах) і, мов фенікс із попелу, почали відроджуватись етноси (етнічності). Все це принципово змінює ситуацію у світі і в окремих країнах: зокрема, посилює етнічні та етнополітичні процеси, виводить на арену політичного життя нового "актора" - етнічність, породжує нові протиріччя й конфлікти, і перш за все, між самими етнічностями, між етнічностями і націями та між ними і державами, а також між етніцизмом та націоналізмом, що потребує спеціального ретельного дослідження.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ЗАПИТАННЯ
1. В яких формах існували й існують етноси?
2.Що такс етнічність у широкому і вузькому смислі?
З.Яку роль у житті етносів відіграє пасіонарність?
4.Яке із наведених вище визначень нації Ви вважаєте більш коректним і прийнятним для себе? Чому?
5.Чому на Заході набула поширення політична теорія нації, а у Східній Європі - етнічна?
6.Чим відрізняються одне від одного етноси, нації та етнічні групи?
7.3а яких умов етнічна/національна група вважається національною меншиною?
8.Як співвідносяться етнічні, національні та вселюдські інтереси і цінності?
ЗАВДАННЯ
1 .Доведіть актуальність дослідження і вивчення етнічної/національної сфери людського буття.
2.Спробуйте дати власне визначення етносу, нації тощо.
3.Поясніть причини існування такої великої кількості визначень та теорій нації.
4.Зробіть порівняльний аналіз політичної та етнічної теорій нації.
5Висловіть своє ставлення до спроб встановлення ієрархії тих чи інших інтересів і цінностей, зокрема, етнічних, національних, державних та вселюдських.
6. Охарактеризуйте основні форми існування українського етносу.