Історія української преси: Навчальний посібник

Революційні події в Російській державі розгорталися. Це привело до оголошення Маніфесту 17 жовтня 1905 р. Разом з іншими свободами оповіщав маніфест також волю друку. Цензурні обмеження відпадали. Не треба було, як давніше, питати дозволу на видання газети. З цієї точки маніфесту скористалася Лубенська (на Полтавщині) українська "Громада" на чолі з братами Шеметами. Приступила вона, як то казали, "явочним порядком" до видання першої під Росією національної газети українською мовою, назвали її "Хлібороб — селянський часопис".

Перше число появилося 25 (12 ст. ст.) листопада 1905 р. На самому часопису помічено було датою "12 грудня". Сталося це тому, що на східних українських землях в той час затрималася ще назва місяців: листопада — груднем, а грудня — студнем, що відповідало церковнослов'янським назвам.

За відповідального редактора підписував наймолодший з братів Шеметів, що покінчив життя під час другої (1917 р.) революції. Фактичним редактором був старший — В. Шемет, колишній член "Братства Тарасівців", пізніш посол до 1-ої Державної Думи від Полтавщини, а з 1919 р. - співробітник Української Академії наук. Переслідуваний совєтською владою, вмер з голоду.

Була це невелика, на дві картки, газетка. У першому числі подано було Маніфест 17 жовтня та статтю "Про вольності громадянські". З матеріалів у дальших числах треба згадати статтю про Переяславську умову (1654). Та чи не найцікавішими були тут відомості про те, як прокидалося українське життя та про український рух на західноукраїнських землях.

Взагалі зі сторінок цієї газети пашіло сміливим і гострим словом, виразною національно-революційною думкою. Появлення її все національне свідоме українське суспільство зустріло з ентузіазмом. Розходилася в кількості 5.000 примірників, а на вулицях кожне число просто виривалося з рук продавців.

Довше проіснувати "Хліборобові" не довелося. Після ч. 5, якого видав, як стверджувала влада, 80.000 примірників, було його заборонено. Та незважаючи на це, "Хлібороб" встиг і в такий короткий час виконати важливе завдання будителя й організатора ще недавно розпорошених українських сил.

У вересні 1905 р. Українська народна партія (УНП) почала видавати свій часопис під назвою "Самостійна Україна". Появилося тільки одно число. Було в ньому опубліковано між іншим проект української конституції, зладжений М. Міхновським.

Цей проект проф. С. Дрістрянський у своїй праці "Загальна наука права" називає "основним законом самостійної України". Говориться тут про спілку народу українського в межах етнографічної території як вільних самоуправних земель.