Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) Навч. посібник

Автори: , | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Либідь | Кількість сторінок: 624

Дивись також:

БЕНЕДИКТ

Бенедикт (Benedict) Рут Фултон (1887-1948) - американский культурантрополог, виднейший (вместе с Кардинером, Линтоном, Сепиром, М. ...

ГЕОПОЛИТИКА

понятие, характеризующее теорию и практику международ­ных отношений, основанных на взаимоувязывании географических, геос­тратегических, социально-политических, военных, демографических, ...

ЛИБЕРАЛЬНЫЕ ПАРТИИ

политические организации, занимающие правоцентристские позиции на политической шкале современных госу­дарств, отстаивающие идею индивидуальной свободы в ...

Подолання міжнародної ізоляції. Мирний договір 1947 р.

У ряд ВФ доклав чималих зусиль для подолання міжнародної ізоляції Болгарії, в якій вона опинилася в роки війни, і для укладення мирного договору з державами антигітлерівської коаліції. Однак між СРСР, Англією і США виникли серйозні розбіжності щодо мирного договору з Болгарією. Західні держави намагалися передати частину болгарської території Греції. Проте на Паризькій мирній конференції лише за підтримки СРСР Болгарії вдалося зберегти свою територіальну цілісність. У лютому 1947 р. Болгарія отримала довгоочікуваний мирний договір. Зовнішні кордони відновлювалися такими, якими вони були на 1 січня 1941 р. Договір, з погляду міжнародного права, не порушував болгарський суверенітет.

Підписаний 18 березня 1948 р. договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між СРСР і НРБ закріпив статус Болгарії як найвірнішого радянського сателіта у Східній Європі. Яскравим прикладом залежності комуністичних правителів Болгарії від волі Москви було покірне виконання сталінських директив щодо македонського питання. Оголосивши про існування особливої македонської нації і македонської мови, Сталін під час зустрічі з Тіто і Димитровим 5 червня 1946 р. зажадав надати Пірінській Македонії (південно-західна частина Болгарії) культурну автономію з перспективою передачі цього краю Югославії. Під час перепису населення 1946 р. все місцеве населення краю, крім турків, євреїв і циганів, зареєстровано як македонців. На X пленумі ЦК БРП(к) у серпні 1946 р. було ухвалено рішення про "запровадження македонської свідомості", а в 1947 р. Димитров погодився запровадити у школах Пірінської Македонії обов'язкове вивчення македонської мови і македонської історії, під якою розуміли історію самостійного етносу, організувати для державних службовців обов'язкові курси македонської мови. Викладачами мали стати вчителі з югославської Македонії. Вони спробували прибрати до своїх рук справу освіти в регіоні, але зустріли опір з боку місцевого населення.