Історія України: Матеріали до підручн. для 10-11 кл.

22 вересня петлюрівці перехопили наказ денікінського командування про оволодіння контрольованою армією УНР територією і знищення цієї армії. Представників Антанти Денікін завчасно поінформував про таке рішення. Вони не висловили заперечень. Зрештою, Великобританія і Франція турбувалися тільки про те, щоб у протиборстві з головним отаманом УНР білогвардійці не зазнали зайвих втрат і тим не послабили себе у війні з більшовицькою Росією. Здавалося, що успіхи, досягнуті білогвардійським головкомом під час походу на Москву, вже виключали таку можливість.

Навчені київською катастрофою, керівники УНР завбачили такий розвиток подій. Вони перебували, як це ставало все більш зрозумілим, у "трикутнику смерті", тобто між Польщею, що окупувала західні райони Волині, радянською Росією і денікінцями. Наближалися холоди, а в української армії не було зимового одягу й чобіт. Вичерпувалися набої, не вистачало медикаментів і медперсоналу для боротьби з епідеміями. Слід було за всяку ціну обмежити кількість фронтів.

Якраз у цей час цілком випадково до Кам'янця потрапив швейцарський комуніст, керівний діяч Комінтерну і добрий знайомий Леніна з часів еміграції Ф. Плат-тен. Він узявся передати керівництву радянської Росії пропозицію Петлюри укласти з більшовиками конвенцію про спільну боротьбу з Денікіним.

Головний отаман нав'язав стосунки і з Польщею. 1 вересня було укладено тимчасове перемир'я, а трохи пізніше до Варшави виїхала дипломатична місія, яка мала передовсім подбати про те, щоб Пілсудський не зайшов у спілку з Денікіним. Інструкції ДЛЯ МІСІЇ, що їх було схвалено за участю галичан, передбачали таке: домагатися, щоб кордонів між Польщею та Україною не встановлювати до звільнення всієї України, в найтяжчій ситуації йти на поступку Холмщини та Підляшшя, та й то умовно, до скликання українського парламенту, якому належить остаточне рішення, у справі Галичини не йти на поступки через те, що це територіальне питання повинна розв'язувати Паризька мирна конференція.

24 вересня у зв'язку з початком війни з денікінською армією було оголошено декларацію, яку підписали члени Директорії Петлюра, Макаренко і Швець, представники галицького уряду на чолі з Петрушевичем І члени кабінету міністрів УНР на чолі з Мазепою. Декларація закінчувалася так:

"Народе український! Настав слушний час. Всі, хто має силу і любов до свободи, в кому не згасло стремління до землі і волі, всі, кому дорога демократична єдина соборна Українська Республіка, вставайте до посліднього рішучого бою з нашим ворогом".

У дальший перебіг подій втрутився Махно. В середи* ні вересня, як уже вказувалося, він підійшов до лінії розмежування білогвардійських і петлюрівських частин у районі Умані й зайшов у контакт з останніми. Петлюра негайно уклав з ним угоду про спільні дії проти Денікіна. Коли ж білогвардійці розгорнули наступ проти петлюрівців, Махно залишив останнім усіх своїх хворих і поранених, 26 вересня з боєм прорвався на тачанка^ через фронт і почав руйнувати тили Денікіна, знищувати Його гарнізони на півдні України. Через це наступ денікінців проти армії УНР тимчасово захлинувся"

Обопільна незацікавленість петлюрівців і більшовиків продовжувати воєнні дії за умов війни кожної сторони з денікінськими арміями призвела до фактичної ліквідації фронту між ними, що існував на ділянці Чуднів — Бердичів. У середині жовтня січові стрільці й два корпуси УНР, що утримували цей фронт, перебазувалися на південний фронт, проти Денікіна. Петлюра негайно видав наказ розпочати наступ, але він тривав лише кілька днів. Білогвардійці прорвали фронт і захопили Брацлав, Гайсин і Тульчин. Знову дався взнаки брак набоїв. Виявилося й те, що галицькі частини відступають перед нечисленним ворогом, уникаючи бою.

25 жовтня з Москви повернувся Ф. Платтен. Він повідомив уряд УНР про згоду Раднаркому на спільну боротьбу проти Денікіна і його готовність вивільнити для петлюрівської армії певну територію. Конкретні деталі угоди мали обговорити делегації армії УНР і Дванадцятої радянської армії. Після цього член Реввійськради Дванадцятої армії М. І. Муралов, якому доручалося з радянської сторони вести переговори на місці, повинен був, за письмовим наказом Троцького, що його він уже мав на руках, видати Петлюрі 20 тис. рушниць з тисячею набоїв до кожної, гармати, кулемети, амуніцію.

Однак скористатися такими принадними пропозиціями не довелося. Того самого дня, коли в Кам'янці з'явився Платтен, командуючий УГА генерал Тарнавський таємно вислав своїх посланців до білогвардійського командування. 6 листопада було укладено угоду про перехід всієї галицької армії на службу Денікіну. Це означало, що фронт ліквідується. Денікінці розпочали новий наступ, не зустрічаючи серйозного опору.

Відразу після листопадової катастрофи Петрушевич виїхав до Відня. Макаренко і Швець передали свої права членів Директорії Петлюрі. У зв'язку з цим верховний орган УНР розпався вже навіть формально (верховна влада й раніше перебувала в руках Петлюри). 6 грудня Петлюра виїхав у Варшаву, а рештки армії УНР під проводом генералів М. Омельяновича-Павленка і Ю. Тютюнника вирушили в тили радянських і денікінських військ. Розпочався так званий "зимовий похід".

1919 рік в Україні характеризувався найвищою напругою воєнних дій. Прагнення більшовиків розпочати реалізацію прийнятої VIII з'їздом РКП (б) в березні 1919 р. комуністичної програми-призвело до селянського повстання набагато більших масштабів, ніж те, що розгорнулося роком раніше проти німецько-австрійських окупантів і гетьманщини. Це повстання змело підпорядковану більшовикам радянську владу, але наслідками скористалися сили всеросійської контрреволюції, яким сприяла Антанта. Спроби С. В. Петлюри поновити існування незалежної УНР у протиборстві з Росією В. І. Леніна— Л. Д. Троцького і Росією А. І. Денікіна виявилися приреченими на провал внаслідок очевидної нерівності сил і ресурсів.

Той самий брак сил і ресурсів за умов міжнародної ізоляції прирік на невдачу героїчну боротьбу українців на землях колишньої Австро-Угорщини за утвердження незалежної ЗУНР.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Яка доля спіткала уряд Директорії після встановлення радянської влади в Україні? Розкажіть, чи вдалося голові Директорії С. Петлюрі мобілізувати сили й виступити проти більшовицько? армії? 2. Чому виникли проблеми у взаємовідносинах між Директорією УНР і ЗУНР? Які, на вашу думку, були реальні шляхи їх розв'язання? 3. Чим пояснити, що українським арміям довелося воювати на два фронти? Які воєнно-політичні наслідки цих воєн у 1919 р.? 4. Підготуйте розповідь про київську катастрофу та її уроки. 5. Що змусило Директорію УНР оголосити війну Денікіну? Розкажіть про воєнні дії та їхні наслідки? 6. Назвіть відомих вам діячів Директорії. З яких джерел ви дізналися про їхнє життя і діяльність?