Історія України: Матеріали до підручн. для 10-11 кл.

Гострі проблеми назріли в республіці у справі охорони здоров'я. На початок 90-х рр. Україна була забезпечена медикаментами лише на 30—40 %, медичною апаратурою— на 30 %. У лікарів була вкрай низька зарплата:, бракувало матеріальних стимулів до праці.

Поміж заходів щодо поліпшення медичного обслуговування трудящих республіки помітне місце займає розширення мережі лікарень і поліклінік, зростання чисельності медпрацівників. У 1985 р. в республіці працювало близько 211 тис. лікарів і 567 тис. осіб середнього медичного персоналу, а на початок 1990 р.— відповідно 226 тис і 612 тис.

Але матеріально-технічна база медичних закладів залишається вкрай слабкою. Багато лікарень, пологових будинків, поліклінік, амбулаторій розміщено в старих, не пристосованих будинках. Серед медпрацівників чимало безвідповідальних і бездушних людей з недостатньою професійною підготовкою. Не вистачає іноді найпотрібніших ліків, а також медичних інструментів.

Низькою залишається санітарна культура, мало уваги приділяється профілактиці захворювань. Внаслідок цього не знижується рівень серцево-судинних, онкологічних та Інших захворювань, а це у свою чергу знижує тривалість життя людей. Хворіють 80 % дітей. А дитяча смертність в Україні — найвища в Європі.

Отже, діяльність системи охорони здоров'я в Україні — зверху й донизу — потребувала й потребує значного поліпшення. Щоправда, здоров'я людини залежить не тільки від медичних працівників. Воно значною мірою визначається способом життя: якістю харчування, матеріально-побутовими умовами життя та праці, станом навколишнього середовища та іншими соціально-економічними факторами.

Чимало для зміцнення здоров'я людини робили і роблять колективи санаторно-курортних закладів та установ України. Сотні тисяч трудівників щороку проходять курс лікування у санаторіях, відновлюють свої сили і здоров'я у будинках відпочинку та пансіонатах. У 1986 р. тут знайшли притулок багато мешканців чорнобильської зони після жахливої катастрофи на ЧАЕС. Щиру турботу про максимально можливе задоволення потреб хворих і відпочиваючих проявило керівництво Трускавецької та Алуштинської територіальних рад курортів. Але проблеми нашого життя не оминули і цю систему. Поступово тут стали нагромаджуватися складнощі й недоліки. З метою їх усунення і вдосконалення цієї важливої справи Рада Федерації незалежних профспілок України, Фонд соціального страхування України на базі Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок заснували наприкінці 1991 р. Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Його основне завдання полягає у піднесенні ефективності лікування й відпочинку трудящих, наданні їм різних послуг, раціональному використанні й охороні природних курортних ресурсів тощо. На пільгових умовах в оздоровницях улітку відпочивають школярі та діти з батьками.

Протягом останніх десятиріч у республіці склалася катастрофічна екологічна ситуація. До останнього часу вона трималася в суворій таємниці від народу. У виникненні такого становища винне також політичне керівництво республіки, її науково-технічна громадськість, які не доклали всіх зусиль, щоб довести помилковість концентрації підприємств важкої промисловості на обмеженій території. Та й засоби масової інформації, чимало діячів літератури і мистецтва висловлювали надмірне захоплення з приводу нарощення в Україні потужностей промисловості та енергетики. І це тоді, коли в республіці, площа якої становить 2,7 % території колишнього СРСР, уже було зосереджено майже чверть його індустріального потенціалу.

Внаслідок цього Україна перенасичена екологічно шкідливими підприємствами металургії, гірничодобувної, нафтохімічної та інших галузей промисловості. Застаріле обладнання, відсутність на багатьох виробництвах очисних споруд зумовлюють викиди в атмосферу 11— 12 млн. тонн шкідливих речовин щороку. 6,5 млн. тонн отруйних сполук викидає в повітря автотранспорт. У десятках міст і промислових центрів, таких, як Донецьк, Дніпропетровськ, Київ, Керч, Маріуполь, Кривий Ріг, Черкаси та багатьох інших, забрудненість повітря значно перевищує гранично допустимі концентрації (подекуди у десятки разів).

У багатьох місцях через байдужість і недбалість відповідальних за це осіб здійснюється посилена хімізація сільськогосподарського виробництва. Із забруднених таким чином угідь пестициди дощами змиваються у ріки, куди й без того скидаються неочищені стоки багатьох промислових підприємств. Надмірно забрудненими стали Дніпро, Дністер, Південний Буг, сотні середніх і малих річок. Що стосується Дніпра, то до таких його хронічних недугів, як хімічне забруднення і "цвітіння" води, добавилося й радіаційне лихо — значний вміст радіонуклідів у воді, донних відкладеннях та мілководних замулених ділянках. Екологічно тривожний стан склався на узбережжі та в акваторії Чорного моря. Гине найпродуктивніше з морів — Азовське.

Недбале ставлення до навколишнього середовища спричинило дедалі більшу нестачу в республіці чистої питної води, забрудненість повітря й землі. Гинуть ліси, зникають сотні видів тварин і рослин, зменшується шар гумусу, який є основою родючості грунту, знижується урожайність сільськогосподарських культур. Через продукти харчування та питну воду, насиченість яких пестицидами і нітратами постійно зростає, до організму людини в дедалі більшій кількості потрапляють різні токсичні сполуки та радіонукліди, які викликають різні захворювання.

В Україні сконцентровано виробництво близько 40 % усієї атомної електроенергії колишнього СРСР. З огляду на це особливої суспільної значимості набула катастрофа на Чорнобильській АЕС 26 квітня J 986 p., яка сталася через безвідповідальність і прорахунки вчених і фахівців. Вибух реактора, величезні дози радіації, одержані в перші години та дні ліквідації аварії, коштували життя багатьох людей. Наслідки цієї трагічної події негативно позначаються на здоров'ї тих, хто одержав менші дози радіації, але змушений жити в місцевостях, де радіаційний фон у десятки разів перевищує природний рівень, і споживати продукти харчування, забруднені радіонуклідами.

Зволікання із створенням для цих груп людей безпечних умов існування значною мірою було продовженням невиправданої пасивності й повільності політичного керівництва республіки в реагуванні на трагедію ще в перші години і дні після аварії. Злочином проти народу було проведення першотравневої демонстрації того року коли над значною частиною України прокочувалися хвилі радіаційної бурі.

Замовчувало масштаби аварії, приховувало її від населення, не вжило заходів по захисту від радіації передусім вище керівництво України — В. В. Щербицький, О. Г. Ляшко, В. С. Шевченко та інші.

Достовірну інформацію про катастрофу мав і М. С. Горбачов, але й він, як і інші московські вельможі з партійної чи наукової еліти, не довів її до народу. Для компартійної верхівки народ завжди був натовпом, а окрема людина — звичайним гвинтиком. Спрацювала ідеологія державної брехні, що if сповідувала й десятиріччями насаджувала адміністративно-бюрократична система.

Злочинною була позиція, зайнята багатьма вищими посадовими особами від медицини, які тривалий час не тільки замовчували справжню небезпеку аварії на Чорнобильській АЕС для здоров'я людей, а й нагнітали злочинну дезінформацію, яка призвела до переопромінювання сотень тисяч людей в Україні.

Щоправда, самостійно діяли медичні сили, які одразу вірно оцінили загрозу для здоров'я людей наслідків чорнобильської катастрофи і робили все можливе для надання їм термінової лікарської допомоги. Це — спеціалісти військово-медичної служби КДБ УРСР. Але до наслідків їхніх наукових досліджень і лікувальної практики високе медичне керівництво Києва і Москви не прислухалося. Воно роками ігнорувало як успішні підсумки діяльності своїх колег, так і закони природи.

Чорнобильська катастрофа коштувала і коштує збитків на багато мільярдів карбованців. Крім інших витрат, необхідно було в стислі терміни побудувати житло для сотень тисяч переселенців з м. Прип'яті, Чорнобильського та частково Поліського районів Київської області, а також ряду районів Житомирщини.

Замовчування справжніх обсягів катастрофи і її наслідків тривало впродовж кількох років. Лише у 1989 р. обласні, республіканські й союзні відомства почули голос громадськості й вимоги жителів Народицького та інших районів Житомирщини й стали вживати практичні кроки до їх переселення у порівняно безпечні місця проживання.

Чорнобильська аварія за своїми наслідками, які не вдасться ліквідувати в найближче століття, є катастрофою планетарного масштабу, загальнонародною бідою, яка позначилася на долі мільйонів людей, що проживають на величезних територіях. Ріки, моря, океани, повітряний басейн планети уже ніколи не будуть такими, як до Чорнобиля.

Та це не означає, що не існує можливостей применшити негативний вплив цієї біди. Виходячи з цього, Верховна Рада Української PCP у серпні 1990 р. прийняла спеціальну постанову "Про невідкладні заходи по захисту громадян України від наслідків чорнобильської катастрофи", у якій дається реальна оцінка становища як в особливо уражених районах, так і на території всієї України. Постанова проголосила Україну зоною екологічної біди, висунула вимогу припинити експлуатацію Чорнобильської АЕС, доручила відповідним міністерствам і відомствам ужити конкретних заходів по розвитку міжнародного співробітництва у справі подолання наслідків чорнобильської катастрофи.

Проте чорнобильська загроза на цій катастрофі не завершилася. 11 жовтня 1991 р. тут знову спалахнула пожежа, хоча й не з такими жахливими наслідками. Але то було ще одне переконливе свідчення необхідності закрити ЧАЕС. Остаточне рішення про це й ухвалила Верховна Рада України.

Останніми роками уряд нашої республіки з метою послаблення екологічної кризи збільшує, хоча й недостатньо, асигнування на охорону навколишнього середовища. Розширюються заходи по раціональному використанню землі, боротьбі з її ерозією, захисту лісів від шкідників і хвороб, охороні водних ресурсів, зменшенню забрудненості атмосферного повітря.

У зв'язку з тим, що в Україні практично вичерпані можливості для створення нових потужних виробничих комплексів, розміщення великих енергетичних і промислових підприємств, обмежується розвиток гірничодобувних галузей, заборонено будівництво ряду об'єктів хімічної, нафтохімічної, мікробіологічної промисловості. Припинено спорудження екологічно небезпечних Чигиринської і Кримської АЕС, Одеської і Харківської атомних теплоелектроцентралей (АТЕЦ), Дніпровсько-Бузького гідровузла, каналу Дніпро — Дунай, радіолокаційної станції на Закарпатті тощо. Вводяться в дію об'єкти природоохоронного призначення, поступово починає здійснюватися екологічна експертиза.

Отже, в соціальній сфері накопичилося багато гострих проблем. На шляху до помітних тут змін трудящим України доведеться долати ще немало труднощів і перепон. Адже мова йде про виживання народу.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Чим можна пояснити падіння життєвого рівня населення України в сучасних умовах? Які заходи вживаються в соціальній сфері? 2. Підготуйте повідомлення на тему: "Чорнобильська катастрофа, ТТ причини та наслідки". 3. Розкажіть про перші кроки екологічного захисту населення України. 4. Чим зумовлено загострення проблем охорони здоров'я населення? Які вживаються заходи щодо їх розв'язання?