Історія нових незалежних держав: Навчальний посібник

Серед усіх радянських республік Туркменистан був однією з найвідсталіших, проте досить спокійною. У дорадянський і радянський періоди переважна частина населення Туркменистану жила за умов патріархальних порядків. Рівень соціальних вимог був украй низьким навіть порівняно з рештою Середньої Азії. Національна інтелігенція не становила суттєвої соціальної верстви і була майже повністю підпорядкована партійно-державній еліті.

У 1985 р. 45-річний Сапармурад Ніязов, інженер-енергетик за освітою, змінив першого секретаря ЦК компартії Туркменистану Мухаммедназара Гафурова, який керував республікою протягом 15 років. Нового партійного лідера називали "людиною Горбачова". Важливе значення при його висуненні на цю посаду мало й те, що у С. Ніязова не було у республіці розгалужених зв'язків: його батьки загинули під час Ашгабадського землетрусу, дружина — росіянка. Все це мало унеможливити створення у Туркменистані кланової влади, що існувала при попередньому керівникові. У перші роки С. Ніязов справді діяв у дусі горбачовських реформ. Вія започаткував політику оновлення кадрів і різко критикував зловживання керівних працівників. 18 січня 1990 р. його обирають головою Верховної Ради республіки. У березні 1990 p. С. Ніязов скликав республіканську Раду старійшин, перед якою "звітував" про свою роботу. Невдовзі у нього виникла ідея зосередити у своїх руках усю повноту влади в Туркменистані.