Історія нових незалежних держав: Навчальний посібник

Киргизи — найстаріший етнос Центральної Азії. Киргизький етнос був відомий у Центральній Азії вже у І тис. до н. е. До II—V ст. н. е. кочівники, які мешкали на півночі теперішньої Киргизії, створили потужні родоплемінні союзи. Південні райони з осілим населенням у П—IV ст. входили до держави Паркан і Кушанського царства. У VI—ХП ст. Киргизія входила до складу Західнотюркського каганату, держави тюркешей, карлуків, караханідів. У XIII—XV ст. перехід під владу татаро-монголів загальмував розвиток осілого землеробства і розвиток міст. Оточені сильнішими ворогами, вони вимушені були жити в неродючих горах, де швидко регресували до майже родових відносин за відсутності власної держави. Проте киргизам вдалося зберегти етнічну самостійність. У другій половині XV ст. на території сучасного Киргизстану в результаті об'єднання киргизьких племен уперше утворилося самостійне ханство, до складу якого увійшла основна частина киргизької народності, що на той час майже сформувалася.

Велике значення мала Киргизія на Великому шовковому шляху. Місто Ош протягом тисячоліть відігравало роль транзитного пункту Ферганської гілки цієї трансконтинентальної торгової магістралі. Як зручне місце для торгівлі й обміну він приваблював мандрівників, торговців, ремісників, скотарів і селян,

У першій третині XIX ст. Киргизію завоювали кокандські хани, хоча місцеве населення чинило запеклий опір. До 1863 р. північна Киргизія приєдналася до Російської імперії переважно добровільно, а південні райони були приєднані силою після падіння Кокандського ханства у 1876 р.

У результаті приєднання до Росії місцеве населення зазнало багато страждань. Особливо гострими були суперечності за кращі землі з переселенцями, які прибували сюди з європейської частини імперії. Зайняття літніх пасовиськ негативно впливало на всю звичайну систему господарювання і власне виживання кочівників. Через це вони намагалися усіма засобами тому перешкодити. Саме такі обставини зумовили потужний виступ у 1916 р. спільно з казахами та іншими народами Середньої Азії. Це повстання жорстоко придушив російський уряд, воно мало страшні наслідки для тих, хто намагався захистити свої землі.

Протягом листопада 1917 — червня 1918рр. у Киргизії було встановлено радянську владу, і вона увійшла до складу Туркестанської АРСР. 14 жовтня 1924 р. створено Кара-Киргизь-ку автономну область у складі Російської СФРР (із 25 травня 1925 р. вона мала назву Киргизька автономна область). З 5 грудня 1936 р. вона стала Киргизькою Радянською Соціалістичною Республікою у складі СРСР і була створена на базі традиціоналістського суспільства з майже відсутньою соціальною стратифікацією та натуральними формами господарювання.