Соціологія: пер. с англ.

Домівку ідеалізують як гавань безпеки та щастя, але домашнє насильство — насильство в контексті дому — це невід'ємна складова досвіду багатьох жінок. Його аж ніяк не можна вважати новою соціальною хворобою. Насильство над жінками було звичайним аспектом шлюбу в середні віки та в ранню добу індустріалізації. Аж до кінця дев'ятнадцятого сторіччя Сполучене Королівство не мало законів, які забороняли б чоловікові фізично знущатися зі своєї дружини, коли не йшлося про серйозні ушкодження або вбивство. Сьогодні жінки більше захищені законом, проте подібне насильство досі поширене.

Незважаючи на вдосконалення відповідних правових норм, жінкам нелегко домогтися справедливості в суді, коли йдеться про домашнє насильство над ними. Звертатися до поліції, яка здебільшого дотримується політики невтручання в "домашні суперечки", часто є марною справою. Викликаний за таких обставин полісмен завжди прагне обмежитися втихомиренням сварки і не вдаватися до карних заходів. Жінкам, які терплять від домашнього насильства, часто буває важко покинути дім із економічних та соціальних причин і з огляду на їхню відповідальність за долю дітей. Чиновники місцевої служби комунального господарства іноді не знають, як їм позбутися тих жінок, що приходять до них зі скаргами на домашнє насильство, бо підозрюють їх у тому, що вони умисне перебільшують свої проблеми, аби скоріше домогтися окремого житла.