Соціологія: пер. с англ.

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Основи | Кількість сторінок: 726

Дивись також:

БЕНЬЯМИН

Беньямин (Benjamin) Вальтер (15.07.1892, Берлин-26.09.1940) - немецкий критик, публицист и социолог искусства леворадикальной ориентации; проделал ...

Авторитарна особистість

Можливо, що деякі типи людей особливо схильні до стереотипного мислення та проекцій унаслідок своєї ранньої соціалізації. Знамените дослідження, здійснене Теодором Адорно та його колегами в 1940-х роках, визначило тип характеру, який автори назвали авторитарною особистістю (Adorno et al., 1950). Дослідники запропонували кілька шкал виміру для оцінки рівнів упередженості. На одній шкалі, наприклад, людей опитували, чи погоджуються вони з низкою тверджень, що мали відверто антисемітський характер. Ті, хто виявив упередженість щодо євреїв, були також схильні негативно ставитися до інших меншин. Дослідники дійшли висновку, що люди з авторитарною вдачею схильні до строго конформістської поведінки, що вони беззаперечно підкоряються своїм начальникам і категоричні щодо своїх підлеглих. Такі люди також украй нетерпимі у своїх релігійних переконаннях та сексуальній поведінці.

Автори висунули припущення, що характерні ознаки авторитарної особистості є результатом моделі виховання, за якої батьки неспроможні прямо виказувати свою любов до дітей, тримаються від них осторонь і привчають їх до суворої дисципліни. Коли такі діти стають дорослі, вони страждають від тривог, які можна контролювати, лише виробивши чітко визначений світогляд. Вони нездатні давати раду неоднозначним ситуаціям і не знають, що таке непослідовність, бо керуються тільки стереотипами.

Ціла злива критики обрушилася на дослідження Адорно. Дехто поставив під сумнів цінність використаних ним шкал виміру. Ще хтось твердив, що авторитаризм характеризує не особистість, а що він віддзеркалює цінності та норми окремих субкультур у рамках цілого суспільства. Мовляв, дослідження Адорно має більшу вартість для розуміння авторитарних моделей думки взагалі, аніж визначає окремий тип особистості. Проте існують очевидні подібності між результатами цього дослідження та інших студій, присвячених проблемі упередження. Наприклад, Юджин Гартлі у своєму класичному дослідженні піддав аналізу ставлення до тридцяти п'ятьох етнічних меншин і теж виявив, що люди, упереджені щодо однієї етнічної групи, майже завжди виказують негативні почуття й щодо інших. Хто не любив євреїв та афроамериканців, так само неґативно висловлювався й на адресу валонійців, піренейців та данірейців (Hartley, 1946). Три останні групи насправді ніколи не існували. їхні назви Гартлі умисне вигадав, аби з'ясувати, чи можуть люди упереджено ставитися до групи, про яку вони ніколи й не чули.