Соціологія: навчальному посібнику

Жити в спільнотах і суспільствах означає бути носієм багатьох ознак. Частина з них усвідомлюється, і кожен з нас без особливих вагань відповість на запитання: "Хто я?". Належність до класу, соціально-професійної групи, кола друзів зумовлюється відповідною ринковою ситуацією, заняттям (професією), способом життя, цінностями і нормами, пристрастями та симпатіями, які ми культивуємо в собі. Крім того, "Я" — чоловік чи жінка конкретної національності, певного віку та віросповідання, з певною освітою й сімейним станом. Можна визначити себе за антропологічними даними: зростом, масою, кольором очей та волосся.

Ми часто говоримо або чуємо, що кожна людина індивідуальна й неповторна. Проте маються на увазі, очевидно, не названі вище або подібні до них ознаки, адже яку ознаку не візьми, завжди знайдеться ще безліч її носіїв. "Всі чоловіки" і "всі жінки", "всі індивіди високого зросту" і "всі низькорослі", "всі брюнети" і "всі руді", "молодь" і "особи пенсійного віку" — такі сукупності, однорідні за певною ознакою, в соціології називають категоріями населення. До деяких з них ми зараховуємо себе самі, до інших нас відносять соціологи, що намагаються з'ясувати, чи має конкретна ознака суспільну значущість.

Для категорій непридатні ті уявлення про культуру і структуру, що були доречними при розгляді групи. Немає специфічної культури "низькорослих" або "рудих" як системи дозволеного та забороненого. Ось коли всі руді об'єднаються у "Спілку рудих", а всі любителі морозива в "Партію шанувальників морозива", тоді з'явиться можливість говорити про структуру цих організацій та підпорядкування всіх, хто належить до них, єдиним вимогам та нормам, тобто про культуру. Проте ця обставина не виключає того, що ті чи інші ознаки мають певне соціальне значення. Справді, багато які з них позитивно пов'язані (корелюють) з цінностями, настановами, орієнтаціями, домаганнями та сподіваннями, оцінками й мотивами.

Чоловіки й жінки по-різному сприймають та інтерпретують довколишній світ. Вони мають неоднакові можливості для досягнення успіху в житті. Отже, стать є ознакою, що соціально диференціює людей. Не збігаються інтереси та домагання індивідів різного віку, а це дає підстави для висновку, що й у віці "закодована" соціальна інформація. Відмінні потреби формуються в тих, хто перебуває чи не перебуває у шлюбі, має чи не має дітей тощо. Іншими словами, якщо ми знаємо окремі соціально-демографічні характеристики, то можемо ставити їм у відповідність вербальну, а іноді й реальну поведінку їхніх носіїв. Реакції індивідів можуть певною мірою повторюватись, тому їх можна передбачити. До того ж такі реакції досить стійкі у часі. Вони відомі не тільки соціологам, а й громадянам, а також політикам та державним діячам. Різні соціальні інститути й організації періодично виявляють турботу про інтереси молоді, вимагають захистити пенсіонерів, забезпечити права жінок чи національних меншин. Мабуть, саме про соціально-демографічні категорії населення найчастіше говорять соціологи. Ці категорії стають також об'єктом соціального захисту в державі.

І все ж твердження соціолога про кореляцію між конкретною ознакою та поведінкою індивідів мають бути досить обережними. Те, що він може собі дозволити, найбільше нагадує таке: "...носій такої-то ознаки (називається ознака) з такою-то ймовірністю (вказується) покаже такі-то реакції (перелічуються) в конкретній ситуації (зображується)". Обережність зумовлена двома моментами. По-перше, не виключено, що джерелом вирішального впливу є інший, не врахований соціологом фактор. Переконатися в цьому, до речі, нелегко, оскільки необхідні додаткові експерименти, ретельний аналіз зібраної інформації. По-друге, соціальна значущість багатьох ознак ще не з'ясована, а ситуації, в яких розкривається їхня здатність диференціювати, ще, можливо, не потрапили в поле зору соціолога.

Нарешті, категорії формуються як результат спільної життєвої ситуації чи навіть долі. Не є винятковими випадки, коли за такими категоріями закріплюються особливі права, привілеї та пільги. Таким чином держава винагороджує особливо шанованих, захищає нездатних потурбуватися про себе, поступається тиску необачно взятих зобов'язань, культивує лояльність до себе (пільги молодим спеціалістам, багатодітним матерям, державні нагороди тощо). Маючи на увазі спільність життєвої долі, ми говоримо про такі категорії, як "учасники Великої Вітчизняної війни", "воїни-інтернаціоналісти", "учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АБО".

Спільність життєвої ситуації, поєднана з офіційно запровадженими пільгами та привілеями, дає ефект спільності цілей та становища в суспільстві. Категорії населення, що виникають на такій основі, як правило, створюють власні організації, що захищають їхні права, маніфестують їхні інтереси в політичному й економічному житті суспільства, згуртовують своїх членів на основі спільних цінностей і цілей. У межах подібних категорій можуть виникати різні соціальні групи, в яких індивіди перебувають у постійному контакті, утворюючи "правління", "президії", відділи тощо, формуючи і культуру, і структуру. Очевидно, ознаки здатні диференціювати в одному відношенні й зовсім не диференціювати — в іншому. Давньогрецький філософ Арістотель зауважив, що різниця між повільним та швидким істотна у змаганнях, але байдужа в політиці. Основна проблема для соціолога завжди полягає в поясненні, розумінні та інтерпретації ситуації в доречних, адекватних ознаках, що можуть диференціювати: класових, групових, категоріальних. Саме це і є проблемою виявлення соціальної структури подій, ситуацій, процесів, адже структура — це не тільки те, що заздалегідь задане й відоме, її доводиться відшукувати як таємну пружину чи механізм соціального спектаклю, що розгортається на наших очах.