Соціологія: навчальному посібнику

Найпоширенішим серед невипадкових методик формування вибіркової сукупності є квотний відбір. Відбір за квотами відрізняється від випадкових методик кількома ознаками. На відміну від імовірнісного (як одного з видів випадкового відбору), він передбачає наявність статистичних даних за низкою суттєвих або корелюючих з ними характеристик генеральної сукупності. Відповідно до складу генеральної сукупності встановлюють квоти для певних суттєвих ознак (переважно соціально-демографічних). У такий спосіб намагаються досягти адекватності вибіркової та генеральної сукупностей. Інтерв'юер, одержуючи завдання опитати заплановану кількість одиниць у квоті, сам здійснює вибір одиниць, що потраплять до вибірки.

При квотному відборі обсяг вибіркової сукупності формується наперед, з урахуванням попередньої інформації про генеральну сукупність. Спільною проблемою ймовірнісного і квотного відбору є труднощі, що виникають при визначенні суттєвих характеристик об'єкта дослідження. Джерело цих труднощів криється в недостатній вивченості останнього з погляду питання, що цікавить соціолога. Щоб уникнути цих ускладнень, у відборах звичайно використовують тісно корелюючі ознаки.

Для квотного відбору репрезентативна вибіркова сукупність створюється теоретично: її структура та обсяг визначаються відповідно до структури та обсягу генеральної сукупності.

Реалізація квотного відбору залежить від правильності організації процесу відбору одиниць дослідження, але на відміну від імовірнісного відбору тут правильність відбору одиниць дослідження залежить не від випадкових обставин, а від свідомої, цілеспрямованої діяльності інтерв'юерів. Міра репрезентативності квотних відборів збільшується прямо пропорційно до міри стійкості характеристик, за якими задаються квоти. Тому до статистичних даних треба ставитися особливо обережно.

Намагаючись удосконалити квотний метод, до квотного відбору включали елементи ймовірнісної вибірки, квотний відбір застосовували також у багатоступеневій вибірці.

У першому випадку мається на увазі, що інтерв'юер втрачає свободу пошуку респондента з потрібним поєднанням ознак. Як і за умови ймовірнісного відбору, він одержує список осіб, з якими має увійти в контакт. Інтерв'ю він проводить тільки з тими респондентами, які виявилися носіями необхідного поєднання параметрів. Іноді інтерв'юер отримує схему відбору респондентів безпосередньо перед опитуванням. Завдяки цим нововведенням переваги квотної вибірки певною мірою поєднуються з перевагами ймовірнісного відбору.

У другому випадку квотна вибірка використовується тільки на останньому ступені відбору. Така стратегія забезпечує так зване самозважування вибірки (пропорційне щодо генеральної сукупності представництво одиниць спостереження) за найважливішими ознаками, використаними при виділенні ступенів, і тому ризик, пов'язаний з квотним відбором, помітно зменшується. Водночас обсяг вибірки скорочується.