Соціологія: навчальному посібнику

Невизначеність або неоднозначність понять, що використовуються. Якщо поняття не визначене і не доведене до емпіричного аналога на етапі підготовки програми дослідження, то соціолог іноді своє завдання намагається (часто цього не усвідомлюючи) перекласти на респондентів. Так, не визначивши в межах дослідження поняття "адаптація", інтерв'юер запитує у респондентів, як відбувається процес адаптації до нового колективу. Мається на увазі, що респондент сам повинен не тільки знати, що таке адаптація, а й дати оцінку успішності цього процесу. Соціолог не враховує, що окремі респонденти, оцінюючи процес адаптації, мають на увазі різні аспекти свого становища та умов життєдіяльності. В інших випадках введені категорії здаються соціологу надто очевидними й однозначними лише тому, що він особисто до них звик і, складаючи анкету, не враховує, що в суспільній думці ця категорія не має того значення, яке має на увазі автор дослідження. Досить типовим прикладом неоднозначного запитання є таке формулювання: "Як Ви оцінюєте рівень соціальної напруженості у Вашому регіоні?"

У цьому запитанні наявні одразу два невизначені терміни: "соціальна напруженість" та "регіон". Поняття "соціальна напруженість" не має однозначного визначення ні у соціальній науці, ні в повсякденному житті. Соціолог і респондент можуть по-різному тлумачити цю категорію. (На практиці, зіткнувшись із невизначеними або неоднозначними термінами, респонденти часто запитують інтерв'юерів: "Що мається на увазі?" Інтерв'юери дають власне тлумачення слова, що використовується.) Отже, соціолог повинен у програмі дослідження визначити поняття соціальної напруженості, виділити його складові компоненти (наприклад, "страйки", "невдоволення умовами життя" тощо), сформулювати самостійне запитання щодо кожного індикатора і лише в процесі аналізу інтегрувати дані, які він отримав.

Термін "регіон", який для автора запитання, можливо, цілком однозначний (а типологія регіонів передбачена програмою дослідження), не може бути однаково зрозумілий для різних респондентів. У цьому разі слід конкретизувати цей термін на підставі адміністративно-територіального поділу (населений пункт, район, область тощо).

Неконкретність. Оцінюючи ставлення, слід чітко визначити критерій оцінювання. Наприклад, у запитанні "Як би Ви оцінили сучасну політичну ситуацію в Україні?" потрібно уточнити, за яким критерієм слід оцінювати її (стабільність, демократичність, перспективи розвитку чи за будь-яким іншим критерієм, що цікавить авторів дослідження). Під конкретизацією розуміють, що запитання має формулюватися так, щоб можна було отримати однозначну інформацію. Нерідко одне запитання містить у собі одразу кілька неконкретизованих значень. Наприклад, природне у звичайній розмові запитання "Як Ви розподіляєте залежно від міри важливості такі статті витрат сімейного бюджету: харчування, одяг, лікування тощо?" зовсім непридатне для стандартизованої анкети. У звичайній розмові, як і під час нестандартизованого інтерв'ю або клінічної бесіди, припускається, що людина, яка відповідає на запитання, може уточнити, про що власне йдеться. У межах стандартизованого опитування з подальшою статистичною обробкою за стандартною програмою таке запитання є неякісним, оскільки містить неконкретизовані поняття, і різні респонденти можуть інтерпретувати їх по-різному.

Якщо повернутися до згаданого вище прикладу, то можна побачити, що одне запитання містить цілий ряд неконкретизованих понять. По-перше, не конкретизовано критерій оцінки важливості (міра важливості — за часткою у бюджеті, за першочерговістю придбання чи за якимось іншим значенням). По-друге, не конкретизовано суб'єкта (для кого важливо: особисто для респондента чи для більшості членів сім'ї, для глави сім'ї, який розпоряджається бюджетом, та ін.). По-третє, не конкретизовано слово "розподіляєте". Чи розподіляє респондент реально бюджет сім'ї, чи повинен уявно розподілити в ситуації опитування. Якщо йшлося про реальний розподіл, то не конкретизовано час — останній рік, півроку, місяць, тиждень. Навіть за стабільних економічних умов розподіл бюджету в сім'ї може з часом зазнавати істотних змін, а за умов інфляції він зазнає істотних змін протягом досить короткого проміжку часу в багатьох сім'ях.

Якщо запитання стосується дій респондента, актів поведінки, воно має обмежуватися певним відрізком часу. Якщо йдеться про оцінювання, то необхідна конкретизація критерію оцінки. Часто конкретизація запитання міститься у запропонованих відповідях. Однак у будь-якому разі слід контролювати, чи всім зрозумілі запитання та перелік відповідей.

Складність підготовки запитання полягає в тому, що вимога конкретності та вимога стислості запитання суперечать одна одній і автору доводиться шукати компроміс між цими двома вимогами.

Два запитання в одному. На жаль, надто часто в анкетах наводяться запитання, формулювання яких містить у собі два, а то й більше запитань. Нижче наведено приклади досить типових формулювань поєднання двох запитань, на які звичайно пропонується лише одна шкала відповідей.

1. "Як часто Ви відчуваєте потребу послухати музику, відвідати театр, кінотеатр, почитати художній твір?"

2. "Які Ваші прогнози стосовно наслідків аварії на Чорнобильській ABC для України та для Вас особисто?"

3. "Ви є прихильником чи противником експлуатації й подальшого будівництва АЕС у Вашій області?"

Як правило, подібна помилка викликана тією обставиною, що для автора дослідження не має значення, на яку з наведених ним альтернатив одержати позитивну (чи негативну) відповідь. У запропонованій ним класифікації не важливо, чи відчуває людина потребу піти до театру, кіно, почитати книгу чи послухати музику. Кожний з цих вчинків він розцінює як, припустимо, потребу в духовній діяльності, не враховуючи, що конкретна людина, яка відповідає на запитання, може відчувати потребу читати художню літературу, але їй не подобається ходити до кінотеатру. Вона може мати різні прогнози щодо наслідків аварії стосовно себе особисто та України: припустимо, стосовно себе вважає, що "все обійдеться", а стосовно України — що "найгірше ще попереду". Вона може бути прихильником експлуатації АЕС, що вже діють, і при цьому противником подальшого будівництва інших. Подібні запитання дуже дратують респондентів і, природно, не дають достовірної інформації.

Набагато рідше, але все ж трапляються випадки, коли автор ставить два запитання в одному формулюванні. Наприклад: "Чи хочете Ви виїхати з Вашого населеного пункту і чи збираєтеся це зробити?" У принципі допускається, якщо з якихось методичних міркувань автор робить таке поєднання свідомо. В цьому разі слід лише проконтролювати, щоб перелік відповідей містив усі можливі комбінації відповідей на перше та друге запитання: "хочу і збираюсь", "хочу, але не збираюсь" тощо. У більшості випадків таке поєднання недоцільне. Краще поставити два запитання.

Тенденційні пояснення до запитання. У деяких випадках пояснення до запитання є не конкретизацією, а підказкою відповіді, що відбиває авторську гіпотезу. Це так звані тенденційні запитання. Такі запитання "надто однозначні", оскільки їх результат можна впевнено передбачити заздалегідь.

Приклад: "Чи вважаєте Ви достатньою міру соціальної захищеності мешканців Вашого міста (району) з урахуванням роботи атомної електростанції у Вашій області?"

У цьому формулюванні тенденційність автора виявляється вже в тому, що замість прохання оцінити міру соціальної захищеності (нейтральне формулювання, необхідне для одержання об'єктивної інформації) він використовує модальну частку "чи", основна мовна функція якої — підкреслювати суб'єктивний характер фрази, висловлювати сумнів. Друга ж частина запитання — прохання врахувати діючу атомну електростанцію — не залишає сумніву щодо змісту інформації, яку буде одержано в результаті відповідей на це запитання.

У таких формулюваннях виявляється не тільки суб'єктивна позиція автора, а й необізнаність його з методикою дослідження. Природно, що соціолог є людиною і громадянином з певною осо-бистісною позицією. І якщо автора дослідження хвилює проблема впливу атомної електростанції на почуття соціальної захищеності, він має право вивчити міру такого впливу. Для цього насамперед треба одержати об'єктивну інформацію щодо самооцінки рівня соціальної захищеності населення певного регіону, не вказуючи респондентам на обставини, які можуть реально впливати на неї. Адже ті, кого не опитували, могли й не пов'язувати соціальну захищеність з роботою АЕС. Визначити вплив АЕС на міру соціальної захищеності можна шляхом порівняльного аналізу оцінок населення, що проживає поблизу АЕС, з оцінками населення іншого регіону. Некваліфікованість соціолога і цього разу виявляється в тому, що свою проблему — аналіз впливу АЕС на рівень соціальної захищеності — він перекладає на респондентів.

Поряд з порушенням принципу однозначності, зумовленим помилками у формулюваннях, соціологи-початківці часто вдаються до помилки, формуючи віяло (набір) відповідей.