Соціологія : Навч. посіб.

Вікова структура населення України характеризується постійним зростанням частки осіб пенсійного віку. В 1989 р. кількість населення, у віці старшому за працездатний, становила 21,2 %, а в 1998 — 23,3 %. Загальна кількість населення нашої країни також знижується: за 1989—2006 рр. воно скоротилося з 52 млн. осіб до, приблизно, 48,4 млн. Отже, його втрати за ці роки становлять 3,6 млн. осіб.

За даними загальноукраїнського перепису населення 2001 р., кількість населення України становить 48 млн. 416 тис. осіб. Тобто тенденція до зменшення кількості населення зберігається. Міжнародні порівняння за основними показниками природного розвитку населення: народжуваності, смертності, природного приросту, — виявили істотне просування України з позицій, на яких вона трималась раніше. Причому спостерігається очевидне погіршення не тільки відносно країн Заходу, а й колишніх республік СРСР. За рівнем народжуваності (8,7 %) наша держава — на передостанньому місці серед колишніх республік СРСР та країн Європи; за смертністю (14,8%) посідає друге місце серед країн Європи; за рівнем дитячої смертності (13,8 дитини на 1000 новонароджених) — Україна у першій десятці країн з найвищими показниками для європейських країн. Середня тривалість життя українців — 67 років.

Багато хто заговорив навіть про вимирання населення України. Попри всю непривабливість поданої статистики, насправді все не є аж настільки жахливо: поки що не йдеться про фізичне вимирання української нації. Чисельність народів не постійна величина і ми можемо говорити не про вимирання, а швидше про зміну вікової структури населення України. Ми, тобто населення України, постаріємо. Така тенденція притаманна практично всім європейським країнам, однак у заможних країнах вікова структура вирівнюється за рахунок зовнішньої міграції із бідніших країн. Вчені підрахували, що демографічної старості Україна змогла б уникнути лише в тому випадку, якщо українські жінки народжуватимуть по 3—4 здорових дитини. Якщо ж ні, то ми все одно не вимремо, просто станемо країною іншого масштабу.

Молоде покоління сучасної України.

Дуже важливою проблемою для кожного суспільства є питання про те, чи зуміє воно утримати у полі свого соціокультурного притягання найбільш мобільну групу, якою є молодь, чи ця група перетвориться у "компрадорську", яка більше прагне до чужих культур, аніж до своєї власної. Проблема молоді постає особливо гостро тому, що молоде покоління найменше інтегроване в соціальні зв'язки, виявляє найменше стійкості у поглядах і поведінці. Загострюється проблема молоді, зазвичай, під час кризових періодів розвитку суспільства. Сьогодні Україна перебуває саме на такому етапі свого розвитку, а молодь у нашій країні переживає непрості часи.

Якими ж є причини складного становища молоді? Основні з них пов'язані з проблемами "життєвого старту": з рівнем матеріального забезпечення і соціальної захищеності, з можливістю здобуття освіти, початком трудової діяльності, утворенням і забезпеченням сім'ї, професійним ростом, кар'єрою. Середня заробітна платня молодих людей є майже вдвічі нижчою, ніж середня в Україні. Дуже малою є стипендія студентів. Нинішня система освіти практично не гарантує свободу вибору і можливості соціального авансування молодих людей. Нині розподіл молоді у системі освіти є жорстко соціально детермінований. А перехід до платної освіти ще жорсткіше визначить цей процес.

Недостатня матеріальна забезпеченість, відсутність житла, вимушене використання матеріальної допомоги батьків нерідко формують у деякої частини молодих людей соціальний інфантилізм. Праця перестає займати найважливіше місце у структурі життєвих цінностей молоді, посилюються споживацькі настрої. Разом з цим, у виробничій сфері загострюється проблема безробіття. У віковій категорії до 18 років і 18—24 роки вона є у декілька разів вищою, ніж в інших вікових групах. Негативно впливає на становлення особистості і невідповідність отриманої освіти змісту роботи, яку суспільство може надати сьогодні молодій людині. Це призводить до падіння престижу багатьох важливих для суспільства професій, до знецінення освіти.

Безумовно, нинішнє молоде покоління не є чимось цілісним з точки зору політичних та ідеологічних установок. Різні групи молоді орієнтовані на різні суспільні ідеали і цінності, як це є й з іншими соціальними групами. Однак нинішній етап життя суспільства, який характеризується руйнуванням старих суспільних відносин і переходом до нових, відмовою від колишніх стереотипів, етичних норм, особливо впливає на найменш інтегровані групи суспільства, зокрема на молодь. Тому частіше молодіжна субкультура набуває рис контркультури зі специфічною системою ціннісного ставлення до праці, споживання, способу життя, проведення вільного часу.

Вікова диференціація суспільства стає тим глибшою, чим більш закритими і недоступними для молоді є провідні соціальні інститути — політичні, культурні, а також — чим менш ефективними є дії сім'ї і школи, як агентів соціалізації.

У молодіжному середовищі України частішають вияви девіантної поведінки вчинків, що не відповідають усталеним у суспільстві нормам, зразкам поведінки. Найбільш небезпечними різновидами такої поведінки є карні злочини, пияцтво, наркоманія. Аналіз ступеня поширення різних видів девіантної поведінки показав, що у молодіжному середовищі дуже гостро постали проблеми пияцтва, кримінальних правопорушень, наркоманії, токсикоманії, хуліганства, насильства над особистістю підлітка, проституція. Як показали результати дослідження Андрія Рубанова, основною причиною поширення девіацій стала криза ціннісних орієнтацій молоді, породжена економічним занепадом і дестабілізацією суспільного життя. Своєрідний ціннісний вакуум у свідомості молодих людей особливо наочно виявляється у тому, що більшість з них вважає своє життя марним, непотрібним іншим (50,6 % ), безперспективним (64,8 %), безцільним(68,7 %), нецікавим(61,8 %), роз'єднаним (68,7 %). Виявляється, що негативні наслідки цих деформацій мають істотніший вплив на поведінку підлітків, аніж низький матеріальний рівень життя. На економічні правопорушення підлітків частіше штовхає не бідність сама по собі. Визначальну роль відіграє дія механізму відносної депривації, тобто відчуття ущемлення свого матеріального становища порівняно зі становищем інших людей.

Негативізм частини молоді є тимчасовим явищем, характерним для перехідного суспільства. Процес усунення соціальних деформацій буде супроводжуватися усуненням асоціальних явищ із молодіжного середовища. Відхід від надмірної заідеологізованості старої системи соціалізації молоді, подолання розриву між теорією і практикою — найважливіші завдання, що постали перед нашим суспільством. Але, разом із тим, суспільство повинно намагатися не допускати девальвації основних життєвих понять, плекати у молодіжному середовищі такі вічні цінності, як: сумлінна творча праця, колективізм, демократія, свобода, справедливість.

Контрольні питання та завдання

1. Що вивчає вікова соціологія?

2. Які характерні тенденції спостерігаються у динаміці вікової структури України і чому?

7. Охарактеризуйте проблеми соціальної геронтології.

3. Чи доводилося Вам спостерігати або стикатися із проявами ейджизму?

4. б. Наведіть підходи представників різних соціологічних напрямків на пояснення соціальної нерівності з огляду на вік.

5. Що є об'єктом і предметом соціології молоді?

6. Кого можемо вважати молоддю? Чому непросто визначити межі цієї суспільної групи?

7. Чому молодь вважають найдинамічнішою, наймобільнішою і найбільш схильною до новизни частиною суспільства?

8. Назвіть найвідоміші соціологічні теорії молодості і молоді та чільних представників цих теорій.

9. Які причини конфлікту поколінь?

10. Як соціологи пояснюють причини піднесення молодіжного та студентського руху в 60—70-х рр. XX ст.?

11. Що таке "молодіжні проблеми"? Які види молодіжних проблем Ви можете назвати?

12. Які основні проблеми стоять перед молоддю сучасної

13. України?

14. Порівняйте зміст державної молодіжної політики в Україні та у розвинутих державах Заходу.

15. Які головні причини девіантної поведінки молоді.