Глава 8. Держава — головний інститут політичної системи суспільства
Системний аналіз політики передбачає дослідження політичних інститутів як основних елементів політичної системи суспільства, з'ясування місця і ролі кожного з них у цій системі. Головним із політичних інститутів, найважливішим елементом політичної системи суспільства є держава. Вона виступає об'єктом дослідження багатьох суспільствознавчих наук — філософії, соціології, історії, правознавства, економічної теорії тощо. У сукупності цих наук політологія посідає особливе місце. Виникла вона саме як учення про державу (поліс) і за традицією, започаткованою ще в античному світі, нерідко й досі трактується як «державознавство». Проте політологія зовсім не претендує на монополію на наукові знання про державу. Відповідно до свого предмета і притаманних їй методів дослідження своє головне завдання у вивченні держави вона вбачає в тому, щоб розкрити сутність держави як політичного інституту та з'ясувати її місце і роль у політичній системі суспільства. Системний підхід, крім усього іншого, надає можливість, з одного боку, з'ясовувати ті властивості держави, яких вона набуває як частина політичної системи, а з іншого — розкривати вплив держави на функціонування інших політичних інститутів.
Рекомендована література
Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К., 1996.
Авер'янов В. Б.
Органи виконавчої влади в Україні. К., 1997.
Барнашов А. М.
Теория разделения властей: становление, развитие, применение. Томск, 1988.
Білоус А. О.
Політико-правові системи: світ і Україна. К., 2000.
Вебер М.
Политика как призвание и профессия // Избр. произведения. М., 1990.
Дарендорф Р.
От социального государства к цивилизованному сообществу // Полит, исследования. 1993. № 5.
Енгельс Ф.
Походження сім'ї, приватної власності і держави //
Маркс К.,Енгельс Ф. Твори. Т. 21.
Ильин М И.
Политический дискурс: слова и смыслы. Государство // Полит. исследования. 1994. № 1.
Каст С. И.
Империи: генезис, структура, функции // Полит, исследования. 1997. № 5.
Кувалдин В. Б.
Президентская и парламентская республики как формы демократического транзита (российский и украинский опыт в мировом контексте) // Полит, исследования. 1998. № 5.
Ладиченко В. В.
Поділ влади: Теорія і практика. К., 1998.
Ленін В. І.
Держава і революція. Вчення марксизму про державу і завдання пролетаріату в революції // Повне зібр. творів. Т. 33.
Ленін В. І.
Про державу. Лекція в Свердловському університеті 11 липня 1919 р. // Повне зібр. творів. Т. 39.
Макаров О. В.
Соотношение права и государства// Государство и право. 1995. № 7.
Моллимен А.
Федерализм и национальное государство (к истории вопроса) // Полит, исследования. 1992. № 4.
Ребкало В.
Національна держава. Втеча від самоприниження // Віче. 1995. № 6.
Рябов С. Г.
Державна влада: проблеми авторитету й легітимності К., 1996.
Рябов С. Г.
Політологічна теорія держави. К., 1996.
Сахаров И. А.
Институт президентства в современном мире. М., 1994.
Тавадов Г. Т.
Современные федерации и их субъекты // Социально-полит, журн. 1997. № 1.
Тарасов Е. Н.
Государство как институт политической системы // Социально-полит, журн. 1994. № 1—2.
Четверний В. А.
Размышления по поводу теоретических представлений о государстве // Государство и право. 1992. № 5.
Чиркин В. Е.
Основы сравнительного государствоведения. М., 1997.
Что такое демократия? Парламентаризм и правительственная система — определение и разграничение // Полит, исследования. 1992. № 3.
Шабо Ж.-Л.
Государственная власть: конституционные пределы и порядок осуществления // Полит, исследования. 1993. № 3.
Щаповал В. М.
Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. К., 1995.
Щаповал В. М.
Зарубіжний парламентаризм. К., 1993.
Шаповал В. М.
Президент у механізмі здійснення державної влади. К., 1995.
Энтин Л. М.
Разделение властей: опыт современных государств. М., 1995.
