Профспілки

Провідне місце серед груп інтересів, виокремлених за соціальною основою, посідають професійні спілки — масові громадські організації найманих працівників, які засновані на спільності їхніх інтересів у процесі праці і мають за мету поліпшення умов життя і праці своїх членів. Профспілки виникли у другій половині XVIII ст. у Великобританії як асоціації висококваліфікованих робітників, котрі об'єднувалися для захисту своїх професійних інтересів. Перші профспілки мали локальний характер. Протягом XIX ст. вони утворюються в усіх розвинутих країнах Європи та Америки. Наприкінці XIX ст. виникають галузеві виробничі профспілки, створюються національні профспілкові центри (об'єднання). Одним із найстаріших таких центрів є Британський конгрес тред-юніонів, створений 1868 р.

Поступово розширювалася соціальна база профспілок: крім висококваліфікованих робітників, вони стали об'єднувати також напів-кваліфікованих і некваліфікованих робітників, а згодом і службовців. Спочатку профспілки створювались в основному в галузях матеріального виробництва, а згодом поширились на невиробничу сферу. На початку XX ст. функціонували міжнародні виробничі секретаріати — міжнародні федерації і профспілки робітників однієї галузі господарства.

На першому етапі становлення профспілок відбувалось нелегально, існувало навіть кримінальне покарання за членство в «змовницьких організаціях» — так офіційні правлячі кола називали профспілки. Вперше профспілки були легалізовані у Великобританії 1824 р. Поступово вони перетворились на найбільш масові і впливові організації трудящих. На початку 90-х років XX ст. світовий профспілковий рух налічував, за різними оцінками, 500—600 млн чоловік,

Див.: Группы интересов// Полит, исследования. 1992. № 5—6. С. 166.

що складало 40—45 відсотків усіх найманих працівників. У багатьох країнах світу діють масові профспілкові об'єднання, до числа яких, крім уже згадуваного Британського конгресу тред-юніонів, належать також Всезагальна італійська конфедерація праці, Всезагальна конфедерація праці Франції, Об'єднання німецьких профспілок, Американська федерація праці-Конгрес виробничих профспілок (США), Генеральна рада профспілок Японії та багато інших. У кожній країні діють, як правило, декілька профцентрів. Більшість великих національних профспілкових об'єднань входять до тих чи інших міжнародних профцентрів — Всесвітньої федерації профспілок, Міжнародної конфедерації вільних профспілок, Всесвітньої конфедерації праці та ін.

Паралельно з розвитком профспілкового руху, спрямованого на захист інтересів найманих працівників, формувались організації власників засобів виробництва, підприємців. У всіх країнах з розвинутою ринковою економікою діють загальнонаціональні об'єднання підприємців, які виступають головним партнером профспілок на переговорах та в ході укладання угод щодо умов праці найманих трудівників. Такими об'єднаннями є, наприклад, Конфедерація британської промисловості, Національна рада французьких підприємців. Федеральна спілка німецької промисловості, Національна асоціація промисловців США та ін. Саме профспілки й різноманітні об'єднання підприємців виступають основними групами тиску на органи державної влади та управління на всіх рівнях.

Становлення незалежних (як від держави, так і від всеохоплюючих профспілкових центрів) профспілок та об'єднань підприємців відбувається і в постсоціалістичних країнах. В Україні, наприклад, діють Незалежна профспілка гірників України, Незалежна профспілка гірників Донбасу, Вільні профспілки залізничників, Вільні профспілки працівників текстильної та легкої промисловості України, створено Українську спілку промисловців і підприємців, Спілку орендарів і підприємців України, Асоціацію фермерів України та інші об'єднання.