Глава 15. Політичне лідерство

Існування політичних еліт найвиразніше проявляється в політичному лідерстві, яке полягає в тому, що окремі особи відіграють у політиці провідну роль, здійснюють переважний вплив на інших людей — громадян, виборців чи членів політичної організації. У кінцевому підсумку влада — це влада лідерів, хоча вони й намагаються діяти від Імені народу. Народовладдя у його, так би мовити, чистому вигляді неможливе в принципі.

Лідерство відображає об'єктивну необхідність в організації спільної діяльності людей. Суспільний характер і поділ праці передбачають узгодженість індивідуальних трудових зусиль людей. Цю функцію щодо упорядкування діяльності людей та управління суспільними процесами і здійснюють лідери. Тому лідерство існує скрізь, де є групова, колективна діяльність.

Феномен лідерства вивчають різні науки. Так, психологія досліджує особливості особи лідера. Соціологія розглядає лідерство в соціальній системі. Соціальна психологія вивчає лідерство як процес взаємодії соціальних і психологічних чинників, досліджує його механізми, розробляє методи відбору, навчання, висування керівників залежно від характеру групи чи організації. Політологія розглядає лідерство як феномен політичного життя суспільства, досліджує його місце в системі владних відносин, механізми формування і функціонування, а також розробляє практичні рекомендації.

Рекомендована література

Абашкина Е., Егорова-Гонтман Е.

Имидж лидера. М., 1994.

Абашкина Е., Косолапова Ю.

О теориях лидерства в современной политической психологии // США: экономика, политика, идеология. 1993. № 4.

Андреев С. С.

Политический авторитет и политическое лидерство // Социально-полит, журн. 1993. № 1—2.

Ашин Г. К.

Критика современных буржуазных концепций лидерства. М., 1978.

Бебик В. М.

Еліта, елітарність, лідерство // Віче. 1993. № 7.

Бебик В. М.

Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному Олімпі: Соціопсихологія і технологія політичної боротьби. К., 1993.

Блондель Ж.

Политическое лидерство. Путь к всеобъемлющему анализу. М., 1992.

Вебер М.

Политика как призвание и профессия // Избр. произведения. М., 1990.

ВыдринД. И.

Очерки практической политологии. К., 1991.

Выдрин Д. И.

Политический лидер и проблемы его формирования. К., 1990.

Зущик Ю., Кривошеєнко О., Яблонський В.

Фігури. Політичне лідерство в сучасній Україні. К., 1999.

Ильин М. В., Коваль Б. И.

Личность в политике: «Кто играет короля?» // Полит, исследования. 1991. № 6.

Кретов Б. Н.

Политологическая теория лидерства // Социально-гуманитарные знания. 2000. № 2.

Кретов Б. Н.

Современные западные концепции лидерства // Социально-гуманитарные знания. 2000. № 4.

Кухта Б. Л., Теплоухова Н. Г.

Політичні еліти і лідерство. Львів, 1995.

Малькова Т., Фролова И.

Массы. Элита. Лидер. М., 1992.

Пугачев В. П.

Основы политики: личность, элита, лидерство. М., 1989.

Такер Р.

Политическая культура и лидерство в Советской России. От Ленина до Горбачева // США: экономика, политика, идеология. 1990. № 1.

Ташенко В.

Як стати і бути лідером: поради психолога. К., 1996.

Тимошенко В. И.

Общественно-политическое лидерство // Социально-полит, науки. 1990. №11.

Трофимов М. И.

Политическое лидерство // Социально-полит, науки. 1991. № 12.

Харманн М. Г.

Составные части лидерства // Мир политики. Суждения и оценки западных политологов. М., 1992.

Херманн М. Дж.

Стили лидерства в формировании внешней политики // Полит. исследования. 1991. № 1.