2. Поняття, типологія та функції політичних партій.
Політична партія — це організована група однодумців, яка представляє інтереси частини народу і ставить за мету їх реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі в її реалізації. Зачатки політичних партій у вигляді станових угруповань сформувалися ще в рабовласницькому та феодальному суспільствах. Фор-
мування політичних партій у сучасному розумінні відбувається наприкінці XVIII — початку XIX ст. і пов'язане з виникненням у Європі й Америці парламентів та парламентаризму як форми і принципу організації та здійснення державної влади. Протопартіями стали депутатські клуби і фракції в парламенті, орієнтовані на інтереси різних кіл нової (буржуазної) економічної та політичної еліти.
Американський політолог Дж. Л. Паламбара виокремлює 4 основні риси, які характеризують політичну партію: 1) ідеологія; 2) організація; 3) мета; 4) членство.
Основними шляхами виникнення сучасних партій є: 1) шлях знизу— партія виникає з певних об'єднань; 2) шлях зверху — партія виникає внаслідок об'єднання навколо лідерів.
Розрізняють декілька критеріїв класифікації політичних партій:
1. З огляду на соціальну базу:
— буржуазні;
— дрібнобуржуазні;
— селянські;
— пролетарські тощо.
2. За ідеологічними особливостями:
— консервативні;
— ліберальні;
— соціалістичні;
— соціал-демократичні;
— комуністичні.
3. За ставленням до суспільних перетворень:
— реформаторські;
— радикальні;
— консервативні.
4. За політичним темпераментом:
— ліві або партії змін, які виступають за революційні зміни в суспільстві й орієнтують на соціальний захист трудящих, соціально орієнтовану економіку та поглиблення демократизації в суспільстві;
— праві або партії порядку, які виступають за збереження засад сучасного суспільства.
Ядром типології партій є типологія, розроблена в середині XX ст. М. Дюверже:
1. Кадрові партії (організаційно неоформлені) — характеризуються відсутністю інституції офіційного членства, жорсткого організаційного зв'язку пересічних пар-тійців та керівництва. Тут немає квитків, членськихвнесків тощо. Головне в діяльності таких партій — виборча боротьба, «полювання за голосами виборців», а головна мета — перемога на виборах. Основною силою у здійсненні політики партії є професійні партійні чиновники. Класичний зразок — республіканська і демократична партії США, консервативна партія Великобританії.
2. Масові партії (організаційно сформовані) — характеризуються наявністю централізованого партійного апарату, який формується з функціонерів, що професійно займаються політичною діяльністю, чіткою організаційною структурою і наявністю організованого зв'язку керівних органів з низовими організаціями, оформленим членством, квитками, внесками, обов'язковістю статутних вимог та партійною дисципліною. Класичний приклад — лейбористи в Англії.
Пізніше цю класифікацію доповнили француз Ж. Шарло та американець Дж. Сарторі.
3. Універсальні партії (партії виборців)— виникають навколо одного загальнонаціонального лідера, здатного об'єднати різні прошарки населення, що мають неспів-падаючі, але близькі інтереси. До таких партій найбільш тяжіють соціал-демократичні.
До основних функцій політичних партій належать:
1. соціальна, або функція представництва соціальних груп у політичній сфері;
2. ідеологічна — розробка та пропаганда партією певних ідеологічних концепцій та цінностей;
— політична: а) функція політичної рекрутизації, або залучення до політичної партії; б) функція електоральна, або боротьба за проведення виборчої кампанії;
— інтегративна, або функція забезпечення зв'язку між державою та громадським суспільством.