Політологія: Навчально-методичний комплекс

Автори: , , | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка | Кількість сторінок: 697

Тема 16. ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ

1. Генеза ідей політичного елітизму.

2. Типологія політичних еліт.

3. Система формування та змін політичних еліт.

Методичні рекомендації

1. Розпочинаючи вивчення першого питання, треба мати на увазі, що проблема політичних еліт є однією з центральних у політології', оскільки вона безпосередньо пов'язана з характером і якістю політично/влади, з конкретним способом її структурування. Аналізувати політичні еліти — означає шукати відповіді на питання: хто в даному суспільстві є реальним суб'єктом державного управління і керівництва, у чиїх руках зосереджена вся повнота політичної влади, хто прямо чи опосередковано визначає характер прийняття найважливіших політичних рішень. Якість політичної влади багато в чому визначається якістю політичних еліт та їхніми взаємостосунками.

Треба засвоїти, що політична еліта трактується як складова меншість суспільства, досить самостійна, вища, порівняно привілейована група людей (або сукупність груп), яка більш-менш володіє психологічними, соціальними та політичними якостями і бере безпосередню участь у прийнятті та здійснені рішень, пов'язаних з використанням державної влади або впливом на неї.

Наступним кроком є дослідження напрямів наукового обґрунтування елітаризму, зокрема ірраціонального, біологічного, психологічного, функціонального і технократичного. Необхідно також усвідомити історичні етапи процесу осмислення феномену політичних еліт, а також основні положення класичних теорій еліт (Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельс), наших співвітчизників (В. Липинський, Д. Донцов) та новітніх течій.

2. Вивчення другого питання передбачає усвідомлення, що політичні еліти завжди ієрархізовані та внутрішньо диференційовані, і тому досліджувати їх типологію потрібно виходячи з різних критеріїв. Це і за ставленням до влади і місцем у системі владних відносин — правляча і не правляча; це і за відповідністю до правочин-ності і законності — легітимна і не легітимна; це і за критерієм інтегрованості— фрагментовані, нормативно інтегровані та ідеологічно інтегровані; це і за ідеологічною ознакою — демократичні, ліберальні, авторитарні; це і за принципом оновлення та поповнення закриті та відкриті і т. ін.

3. Третє питання присвячене з'ясуванню суті системи формування та змін політичних еліт. Ці системи визначають, як і з кого здійснюється відбір кандидатів на керівну посаду, хто його здійснює, яким критеріям повинен відповідати кандидат. У світовій політичній практиці склалися дві основні системи формування політичних еліт: антрепенерська (підприємницька) та система гільдій (корпоративна). Треба засвоїти, що виділення цих систем достатньо умовне, оскільки в житті використовується їх різне поєднання. Але переважання елементів тієї чи іншої системи формування дає можливість робити висновки про діючий механізм добору кандидатів. Важливо також засвоїти, що особливу систему гільдій представляє номенклатурна система. Вона була розповсюджена в соціалістичних країнах табору. її особливості полягають у тому, що зміна ключових посад у всіх сферах суспільного життя здійснювалась тільки партійними організаціями чи під їх контролем.

Основні питання та категорії


Еліта — (від франц. elite) кращий, добірний, вибраний. Верстви, групи людей, які мають такі особливі людські і професійні якості, що виділяють їх з оточення, роблять обраними, що дає їм право володарювати.

Політична еліта — складова меншість суспільства, досить самостійна, вища, порівняно привілейована група людей (або сукупність груп), яка більш-меншу володіє психологічними, соціальними та політичними якостями і бере безпосередню участь у прийнятті та здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади або впливом на неї.

Контреліта — це опозиційна щодо панівної еліти частина бюрократії, соціальна група, яка виборює право на входження в еліту або на створення нової еліти. Головна мета політичної діяльності контреліти — відібрати владу у панівної еліти. Головними функціями контреліти стає критика владних структур, опозиція здійсненню соціально-економічних перетворень та політичному оновленню суспільства, вимога від населення коректив у владній системі.

Політичний елітизм — поділ суспільства на вибрану активну меншість (еліту) і пасивну більшість (маси).

Елітократія — влада еліти обраних, що належить до певних верств суспільства.

Елітологія — наука про еліту. Система знань про сутність і особливості еліти, участь у житті суспільства і держави, можливості у владній практиці.

Теорія еліт— сукупність соціально-політичних концепцій, які стверджують, що однією з головних складових частин будь-якої соціальної структури є вищі, привілейовані прошарки, меншини, які управляють і панують над усім суспільством.

Питання для дискусії


1. Дайте визначення політичної еліти. Проаналізуйте сутність понять: політична еліта, соціальна еліта, правляча еліта, контреліта.

2. Проаналізуйте системи рекрутування еліти.

3. Проаналізуйте сутність теорії плюралізму еліт.

4. Розкрийте сутність елітології.

5. Проаналізуйте роль еліти в перехідні періоди історії.

6. Дайте характеристику вимог суспільства до еліти.

Теми рефератів


1. Класифікація політичних еліт у сучасному українському суспільстві.

2. Класичні теорії еліт.

3. Сучасні концепції еліти.

4. М. С. Грушевський про роль еліти в українському державотворенні.

5. Сутність і особливості політичного елітаризму.

6. Становлення та розвиток сучасної політичної еліти України.

Питання для самоконтролю


1. Дайте визначення політичної еліти.

2. Проаналізуйте сутність понять: політична еліта, соціальна еліта, правляча еліта, контреліта.

3. Порівняйте концепції еліт В. Липинського та Д. Донцова.

4. Проаналізуйте тенденції трансформації еліт.

5. Розкрийте сутність теорії демократичного елітизму.

6. Розкрийте сутність впливу еліт на прийняття рішень і виконання управлінських функцій.

Питання до заліку


1. Теорія «політичного класу» Г. Моска.

2. Теорія «кругообігу еліт» В. Парето.

3. Теорія «залізного закону олігархії» Р. Міхельса.

4. Сутність сучасних елітарних теорій.

5. Функції політичних еліт.

6. Типологія політичних еліт.

7. Антрепенерська система формування еліт.

Питання до іспиту


1. Сутність та основні положення класичних теорій еліт Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельса.

2. Сутність та основні положення сучасних елітарних теорій.

3. Типологія політичних еліт.

4. Теоретичні підходи до обгрунтування природи та сутності еліт.

5. Основні концепції політичних еліт.

6. Функції правлячої еліти.

Завдання для самостійної роботи


1. З'ясуйте такі категорії і поняття: політична еліта, елітарність, відкриті політичні еліти, закриті політичні еліти.

2. Розкрийте зміст класичних теорій еліт.

3. Схарактеризуйте суть сучасних елітарних теорій.

4. Проаналізуйте фактори та обумовленість виникнення політичної еліти.

5. З'ясуйте структуру політичної еліти.

6. Проаналізуйте основні функції політичної еліти.

7. Схарактеризуйте політичну еліту сучасної України.

Рекомендована література


Ашин Г. К. Курс елитологии. — М., 1999.

Kyxma Б. П., Теплоухова Н. Г. Політичні еліти і лідерства. — Л., 2000. Луценко А. Метаморфози української еліти. — К., 2000. Максименко С. Д. Українська еліта. — К., 2000.

Шульга М. А. Правляча еліта сучасної України. — К., 1998. Праходько С. М. Політичні аспекти теорії еліти. — К., 1999. Якубовський А. П. Региональная елита. — К., 2000.

Журавський В., Кучеренко О., Михальченко М. Політична еліта України: теорія і практика трансформації. — К., 1999.

Пахарєв А. Політична еліта. — Віче. — 1997, — № 11.