Політологія: Навчально-методичний комплекс

Автори: , , | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка | Кількість сторінок: 697

Тема 18. ПОЛІТИЧНІ КОНФЛІКТИ ТА КРИЗИ

1. Сутність політичного конфлікту.

2. Типологія політичних конфліктів.

3. Основні методи врегулювання конфліктів.

4. Особливості політичних конфліктів у сучасній Україні.

Методичні рекомендації

1. Аналізуючи причини виникнення конфліктів, типологій, необхідно з'ясувати сутність конфліктів. Конфлікт (від лат. confiictus — зіткнення) — крайнє загострення суперечностей сторін, пов'язане з відмінностями їхнього становища в суспільстві, загострення суперечностей інтересів, цілей і цінностей, зіткнення і протиборство певних систем.

Конфлікт — це випробування сил протиборствуючи сторін; це зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності, гострі суперечності, здатні спричинити серйозні ускладнення в боротьбі ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників. За коротким політологічним словником (за ред. С. Г. Рябова та 3.1. Тимошенко) конфлікт — це тип відносин, який характеризується зіткненням інтересів окремих індивідів, соціальних спільностей, соціальних інститутів, при якому дії сторін спрямовані на досягнення несумісних цілей.

З'ясувавши сутність конфлікту, необхідно перейти до аналізу причин виникнення його. Основною причиною виникнення політичного конфлікту є боротьба за владу. Політичний конфлікт — це боротьба за володіння політичною владою, яка являє собою сукупність соціальних позицій, що дозволяють одній групі людей розпоряджатися діяльністю інших.

2. Типологія вузлова проблема теорії конфліктів. Основоположник сучасної конфліктології К. Боулдінг виділяє такі основні типи конфліктів: дійсні, випадкові, приховані і фальшиві. Політичні конфлікти поділяються на два типи: зовнішньополітичні та внутрішньополітичні, які, в свою чергу, поділяються на підтипи.

Основні функції політичних конфліктів: позитивна і негативна. Конфлікт може виступати як стимулятор і рушійна сила соціальних змін. Разом з тим конфлікт може виконувати руйнівну функцію. Отже, політичні конфлікти виконують стабілізуючу, конструктивну та дестабілізуючу, деструктивну функції.

3. Аналізуючи основні шляхи, механізми, методи регулювання політичних конфліктів, слід розглянути основні методи подолання внутрішньополітичних, зовнішньополітичних (міжнародних) кон~

фліктів і окремо основні механізми локалізації міжнаціональних конфліктів.

Першим методом подолання політичних конфліктів є його уникнення. Цей метод найпоширеніший. Він передбачає сходження з політичної арени того чи іншого діяча.

Другим методом подолання конфлікту може бути званий спосіб «відкладання» конфлікту. Суть його, як і в першому методі полягає, в сходженні зі сцени політичної боротьби взагалі, залишення переможцеві своєї території.

Найбільш дійовий — метод переговорів. На переговорах знімаються основні причини виникнення конфліктів. Ці методи використовувалися протягом усієї історії розвитку людського суспільства.

Названі методи, звичайно, не вичерпують усіх можливих способів вирішення конфліктів.

4. У четвертому питанні слід визначити характер політичного конфлікту в сучасній Україні, розкрити особливості економічного, соціального та ідеологічного конфліктів. Політичне суспільство України — це синтез елементів напівдемократичної та напівтоталі-тарно) системи західноєвропейського буржуазного типу. Поступово консенсус стає принципом взаємодії політичних сил. Консенсус стає показником розвину тості демокралї в Україні. Таким чином, важливу роль відіграє загальнонародний консенсус. Він забезпечить зміни сучасного політичного процесу в Україні і допоможе подолати кризу.

Причини конфліктних ситуацій у сфері економічної політики: відсутність концептуально виваженої домінанти в економічній політиці, формування правового поля навздогін об'єктивним потребам суспільства, економічний волюнтаризм та суб'єктивізм, непослідовність владних рішень.

Причини конфліктогенної ситуації в політичній сфері: неефективність законотворчої діяльності Верховної Ради, відсутність у державної влади політичної волі щодо здійснення реформ, а саме — контроль та послідовність, невідповідність форм і методів регулювання національних особливостей, надмірна регламентація відносин, особливо соціальних, неорганізованість, недостатній рівень взаємодії держави і суспільства.

Шляхи подолання конфліктів у сучасній Україні: держава має стати консолідуючим началом і чинником для всіх членів суспільства, для всіх політичних сил і груп. Новий характер конфліктності можна вирішити за умов задоволення інтересів у рамках системи, наближення еліти до суспільства, вдосконалення технологій прогнозування, формування культури реакції на конфліктність, демократичних традицій, мудрості політичних лідерів, підвищення рівня знань інтелектуальної еліти, врешті решт—доброї волі політиків і всього суспільства. Важливо подолати кризу ідентичності, що проявляється у вестернізації відносин, кризу відповідальності в суспільстві, кризу проникнення, подолання вузько-партійних інтересів, кризу легітимності, парламентську кризу на основі технології консенсусу та лояльності до опозиції, наближення держави до людей через довіру та інформованість. Це допоможе подолати затягування перехідного періоду формування політичної системи, її невизначеність. Лише загальнонародний консенсус на основі цінностей, що підтримує більшість народу, забезпечить зміни характеру політичного процесу в сучасній Україні.

Основні поняття та категорії


Політичний конфлікт — зіткнення протилежних сил, поглядів, неспівпадання інтересів, яке зумовлене взаємодією політичних інтересів і цілей.

Політичний страйк — найвища форма страйкового руху, колективна відмова страйкарів продовжувати роботу до задоволення політичних вимог.

Повстання — масовий відкритий збройний виступ певного класу або соціальної групи проти існуючого ладу, панівних класів і груп, національного і релігійного гноблення.

Путч — специфічна форма збройної боротьби за владу, яка спирається на військових, частину армії, які виступають безпосереднім інструментом захоплення влади або засобом психологічного тиску на уряд.

Суперечність — взаємодія протилежних сторін і тенденцій, предметів і явищ, які разом з тим перебувають у внутрішній єдності і взаємопроникненні, виступаючи джерелом саморуху.

Демонстрація — публічне вираження громадських настроїв (вимог, солідарності або протесту) шляхом організації масових мітингів.

Демарш — дипломатичний виступ з метою вираження протесту, прохання, адресованого уряду, владі, державі. Може бути виражене в ноті, меморандумі, заяві.

Переворот — докорінні зміни в державному устрої, персональні зміни в центрі, що приймає політичні рішення.

Політична боротьба — стан, суперництво в політичному житті та діяльності протилежних сил, партій, рухів.

Питання для дискусії


1. Дайте визначення політичного конфлікту.

2. Наведіть приклади парламентської, конституційної кризи. Шляхи вирішення конфліктів.

3. Проаналізуйте характер етнополітичних конфліктів.

4. Розкрийте зміст політичних засобів, форм, методів та шляхів вирішення міжнаціональних конфліктів.

5. Дайте характеристику політичних засобів подолання конфліктів.

6. Консенсус — важливий фактор розвитку незалежної державності України.

Теми рефератів


1. Конституційні основи та правові норми вирішення конфліктних ситуацій.

2. Генезис та сутність міжнаціональних конфліктів.

3. Прогнозування етнополітичних конфліктів.

4. Внутрішньополітична криза: етапи виникнення та її прояви.

5. Системний аналіз факторів політичного ризику в Україні.

6. Етнополітичні конфлікти: механізми їх вирішення.

7. Роль конфліктів у політичному процесі.

8. Методи вирішення конфліктів.

Питання для самоконтролю


1. Дайте визначення політичного конфлікту.

2. Наведіть приклад парламентської, конституційної кризи.

3. Проаналізуйте політичне становище в Україні.

4. Дайте характеристику політичних засобів подолання конфліктів.

5. Консенсус — важливий фактор розвитку незалежної України.

6. Проаналізуйте тенденції трансформації конфліктів.

7. Проаналізуйте основні типи конфліктів в Україні.

Питання до заліку


1. Конфлікт як соціальне явище.

2. Філософи античності про суть соціального конфлікту.

3. Ф.Бекон про причини виникнення соціальних конфліктів.

4. Типологія політичних конфліктів.

5. Основні методи подолання конфліктів.

Питання до іспиту


1. Основні теоретичні джерела сучасних концепцій соціального конфлікту.

2. Причини виникнення конфліктів.

3. Основні механізми подолання міжнаціональних конфліктів.

4. Типологія міжнародних конфліктів.

5. Фази розвитку міжнародних конфліктів.

6. Передумови виникнення внутрішньополітичного конфлікту.

Завдання для самостійної роботи


Опрацювати книгу Л. Козера «Функції соціального конфлікту».

Рекомендована література


Бекешкіна І. Є. Конфліктологічний підхід до сучасної ситуації в Україні. — К., 1994.

Валевський О. Л., Ішмуратов А. Т. Політичний конфлікт в сучасній Україні. — К., 1997.

Дмитриев А. В. Введение в теорию конфликта. — М., 1999.

Здравомьіслов А. Г. Социология конфликта. — М., 1995.

Мацієвський В. Теорія конфлікту. — К., 1998.