Вибори як знаряддя політичного маніпулювання
У світі важко знайти країну, в якій не проводилися б вибори до органів політичної влади. Одна далеко не всі вибори демократичні. Це безпосередньо залежить від типу політичної, зокрема від наявності чи відсутності в суспільстві системних гарантій їхньої демократичності: від поширеності сприятливої для демократії політичної культури, поділу влади, організованої і впливової опозиції, незалежного й авторитетного суду — тобто від характеру взаємодії держави і громадянського суспільства.
У деяких випадках важливою чи навіть вирішальною гарантією дотримання демократичних принципів виборів можуть бути зовнішні чинники: міжнародний контроль, окупаційні війська демократичних держав, як це було, наприклад, у ФРН після Другої світової війни, у Югославії після етнічних сутичок тощо. Однак такого роду ситуації — рідкісне явище. Звичайно характер виборів визначається внутрішніми для країни умовами. Без системної забезпеченості, тобто без наявності цілого комплексу взаємозалежних чинників, вибори як відносно самостійна політична процедура можуть використовуватися в далеких від демократії і навіть у прямо протилежних їй цілях.
У сучасному світі вибори широко застосовуються авторитарними і тоталітарними режимами. Головним соціальним призначенням виборів в умовах авторитаризму чи тоталітаризму є зміцнення відповідних типів політичного панування за допомогою маніпулювання свідомістю своїх громадян і (чи) міжнародною суспільною думкою. Хоч у такому випадку вибори й не визначають складу уряду, проте вони, виступаючи витонченішим, порівняно з методами прямого примусу, інструментом стабілізації і збереження влади, в політичній системі виконують важливі функції. При всій подібності соціального призначення виборів їхні функції в тоталітарній і авторитарній політичній системах значно відрізняються.
Тоталітарна політична система за ідеологічними прикриттями ховає свій дійсний зміст і претендує на вираження народної волі втіленням демократії вищого типу. Вона використовує так звані безальтернативні форми демократії, які створюють видимість всенародної підтримки, але не дають змоги реально впливати на процес ухвалення рішення. Тоталітарні режими використовують неконкурентні вибори,
головною особливістю яких є наявність одного кандидата (чи одного виборчого списку), який виставляє правляча група або партія. Такі вибори не ставлять під сумнів існуючий політичний режим і навіть персональний склад тих, хто тримає владу.
В авторитарних державах вибори виступають демократичним фасадом, красивою декорацією, яка прикриває монополію на владу вузької групи чи обличчя одної людини. Тут застосовуються як неконкурентні, так і напівконкурентні вибори. Останнім звичайно притаманні такі риси, як допущення до виборів лише бажаних чи принаймні лояльних до влади кандидатів і партій, обмеження компетенції виборних інститутів влади тощо. Усі основні рішення — про склад депутатів, про зміст передвиборних програм — приймає заздалегідь політичне керівництво країни (хунта, олігархія, монопольна партія). Кандидати, як правило, анонімні, тому виборці не знають ні їх самих, ні їхніх програм. Вони виступають не як представники виборців, а як представники правлячих партійно-державних структур.
Класичним прикладом функціювання виборчої системи в умовах авторитарної держави є практика, що існувала в плині десятиліть у СРСР, країнах колишнього «соціалістичного табору», Пакистану, Індонезії, Філіппін і ряду інших країн.
Сучасні недемократичні режими звичайно використовують цілий комплекс засобів для фальсифікації результатів виборів і перетворення їх на інструмент маніпулювання, самообману своїх громадян і для введення в оману міжнародної спільноти. У таких політичних системах вибори виконують функції зміцнювання легітимності існуючого режиму, підвищення його репутації усередині країни й особливо за кордоном, ослаблення політичної напруженості в державі. Такі вибори виявляють опозицію і приручають її чи створюють з ініціативи влади лише формально опозиційні їм партії, стабілізують режим за допомогою інтеграції опозиції й часткового врахування її вимог.