Політологія: Навчально-методичний комплекс

Автори: , , | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка | Кількість сторінок: 697

Тема 21. ТЕХНОЛОГІЯ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ

1.Етапи, учасники і процедура виборчої кампанії.

2.Виборча інфраструктура (зовнішні виборчі технології).

3. Технологія й основні стадії виборчої кампанії.

Методичні рекомендації

1. Відповідно до виборчої системи суб'єкти політики обирають певні виборчі технології. Тому студенти повинні, насамперед, з'ясувати поняття «виборча кампанія», «виборча технологія», вміти розрізняти типи та основні етапи виборчих кампаній, з'ясувати роль головних дійових осіб у виборчій кампанії та їх інтереси, загалом розуміти вибори як масову кампанію широкого комплексу заходів з процедур формування керівних органів влади.

2.Друге питання потребує від студентів з'ясування юридичних процедур проведення виборів, тобто знання норм міжнародного права в галузі виборчого права, законодавства України при виборах президента, народних депутатів України та місцевих органів влади. Особливу увагу слід звернути на практику застосування різних методів організації та адміністрування виборів, фінансування виборчих кампаній, виборчій інфраструктурі України.

3. Розглядаючи третє питання, слід звернути увагу на важливість ролі суспільно-політичних умов виборчого середовища, адже воно часто може бути і маніпулятивне. Але основну увагу слід зосередити на аналізі основних етапів діяльності в ході виборчої кампанії, особливо на інформаційно-аналітичному супроводженні виборчої кампанії, процедурі голосування і підведенні підсумків.

Основні поняття та категорії


Агітація — поширення політичних ідей і лозунгів з метою впливу на суспільну свідомість і настрої народних мас, спонукання їх до цілеспрямованої активності та політичних дій; один із поширених засобів політичної боротьби.

Блок політичний — угода, союз, об'єднання політичних партій, громадських організацій, груп людей для досягнення спільних, головним чином політичних цілей, що не виключає узгодження дій на засадах пріорите-

тності, а то и домінування одного з них, неоднаковості та нерівності місця и ролі, прав і можливостей учасників блоку.

Бойкот — спосіб політичної боротьби, вид політичної тактики, який полягає у висловлюванні протесту проти якихось дій органів та представників влади, у протидії, зокрема шляхом повної або часткової відмови громадян скористатися правом у виборах до представницьких установ, у обговоренні якогось спільного питання.

Бюлетень виборний — бланк строго визначеної форми, на якому надруковані в алфавітному порядку всі зареєстровані в конкретному виборчому окрузі кандидати на обрання в депутати із зазначенням прізвища, імені та по батькові, посади, яку обіймає, місце роботи та проживання кожного з них.

Виборча інженерія — різновид політичного маркетингу, комплекс правових, адміністративних, політичних та інших заходів, що регулюють політичні відносини в частині вибору норм представництва та процедур формування законодавчих та судових органів влади; пристосування виборчих процедур до реалізації інтересів правлячих та політичних еліт щодо завоювання і збереження влади на національному, регіональному та місцевому рівнях. Основні види: зміна виборчих систем і процедур залежно від політичної ситуації, стимуляція переміщення виборців з одного округу до інших, маніпуляція кордонами виборчих округів та часом проведення виборів.

Виборний — той, що стосується посади, обіймання якої відбувається внаслідок обрання.

Виборці — громадяни, які включені до списку тих, хто має право взяти участь у чергових виборах.

Виборча кампанія — процес комунікації, діалог між політичною партією, кандидатом чи його представниками, з одного боку, та виборцями, які в день виборів мають право голосувати «за» чи «проти» — з іншого.

Виборщики — особи, яких безпосередньо обирають виборці і які тільки уповноважені на остаточне обрання на виборну посаду за умов двощабле-вих або багатощаблевих виборів.

Висування кандидатів — процедура визначення кола осіб, з-поміж яких громадяни обиратимуть тих, хто обійматиме виборну посаду.

Громадська думка — відображення ставлення народу ( в цілому або окремих спільнот) до влади, її діяльності, політики.

Голосування — безпосередній акт волевиявлення громадян під час виборів. Складається з ідентифікації ( засвідчення особи) виборця, отримання бюлетеня і власне голосування.

Депутат — особа уповноважена колективом для виконання якихось відповідальних завдань, доручень, виступів від його імені, для репрезентування й відстоювання його інтересів.

«Джеррімендерінг» — практика умисного нарізування виборчих округів з метою отримання переваг на виборах якоїсь політичної сили.

Електорат — корпус виборців, сукупність громадян, яким надане право брати участь у виборах певного органу, політичної партії чи конкретної особи.

Абсентизм — байдуже ставлення людей до здійснення своїх політичних прав, ухилення від здійснення громадських обов'язків, насамперед від участі у виборах.

Імпічмент — звинувачення, особливий порядок і встановлена законом процедура притягнення до відповідальності за грубі порушення закону вищих посадових осіб до завершення терміну одержаних ними внаслідок виборів повноважень.

Інженерія виборча — пристосування виборчих процедур до реалізації інтересів правлячої та політичної еліт щодо завоювання і збереження влади в державі (регіоні, місті тощо).

Компроміс — згода, порозуміння з політичним противником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Політичні технології — сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необхідного політичного результату.

Спостерігачі на виборах — офіційні особи, які контролюють хід виборів, спостерігають за дотриманням виборчого законодавства.

Технології виборчі — сукупність політико-організаційних, інформаційних, пропагандистських та інших дій з метою приведення до влади певного політика, групи політиків, політичної організації чи їх об'єднання.

Питання для дискусії


1.Які принципи лежать в основі регламентації виборчої кампанії? Яка роль у цьому принципів рівності можливостей, лояльності, нейтралітету державного апарату?

2.Як визначаються (нарізаються) виборчі округи і якого рівня вони бувають?

3.Яка процедура висування та реєстрації кандидатів у депутати?

4.Як формуються стратегія й тактика виборчого марафону?

5.Назвіть та проаналізуйте найбільш типові процедури голосування і процедури фінансування виборчої кампанії.

Теми рефератів


1. Політичні технології: суть і особливості реалізації.

2. Політична участь як обов'язкова умова процесу і політичної діяльності.

3. Людина і політика: особливості політичної поведінки і політичної діяльності.

4. Ретроспективний та порівняльний аналізи виборчих систем.

5. Особливості виборчого права в посткомуністичних країнах: порівняльний аналіз.

Питання для самоконтролю


1. У чому полягають суть та особливості політичних технологій та політичного процесу? Яка взаємозалежність між ними?

2. Чим зумовлена політична поведінка і політична діяльність різних суб'єктів політичного процесу?

3.Яким виборчим правом користуються громадяни, що прийшли в день голосування на виборчу дільницю:

а) активним виборчим правом; б) і тим і іншим; в) пасивним виборчим правом; г) ніяким?

4. За якою виборчою системою здійснюються вибори до Верховної Ради України?

5. Чи може стати Президентом України громадянин іншої держави?

Питання до заліку


1. Поняття, сутність та технологія проведення виборчої кампанії.

2.Структурно-логічна модель виборчої кампанії.

3.Визначення рейтингу кандидатів та процедура їх висування.

4. Ефективність пропагандистського впливу.

5. Виборча інженерія як спеціальна технологія ведення виборчих кампаній та її основні чинники.

Питання до іспиту


1. Загальна характеристика та технологія виборчої кампанії.

2.Етапи, учасники і процедура виборчої кампанії.

3. Виборча інфраструктура. Юридичні процедури проведення виборчих кампаній.

4. Інформаційно-аналітичний супровід виборчої кампанії.

5. Технологія й основні стадії виборчої кампанії.

Завдання для самостійної роботи


1. Які особливості індивідуальних політичних технологій?

2. Схарактеризуйте особливості використання загальних політичних технологій.

3. Який механізм прийняття політичного рішення?

4. Схарактеризуйте особливості політичних технологій під час виборчої кампанії.

5. Вкажіть відповідність понять і визначень: а) референдум

1)комплекс спеціальних заходів у галузі досліджень політичного ринку щодо вивчення поведінки виборців, а також впливу на них з метою перемоги окремих кандидатів на виборах;

б)електорат

2)система, за якою обраним вважають кандидата, що набрав передбачену законом більшість голосів;

в)виборча кампанія

3)контингент виборців, що голосують за певну партію на виборах;

г)виборче право

4)заходи держави щодо організації та проведення виборів;

д)виборча система

5)право громадянина виступати в ролі того, хто вибирає.

Рекомендована література


Амелин В. К, Устименко С. В. Технология избирательной компании. — М., 1993.

Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. — К„ 2000.

Бебік В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політтичному Олімпі, — К., 1993.

Виборчі технології. Збірник матеріалів / Упор. В. Цюн. — К., 1998.

Гончаров Д. В. Теория политического участия. — М., 1997.

Жмьіриков А. Н. Как победить на вьіборах. — Обнинск, 1995.

Кирилюк Ф. М., Кремень В. Г., Ирхин Ю. В. Психология и политика. — К., 1993.

Ковлер А. И. Избирательньїе технологи: российский и зарубежньїй опьіт. — М., 1995.

Крьісько В. Г. Секретьі психологической войньї (цели, задачи, методьі, формьі, опьіт). — Мн., 1999.

Міцкевт Е., Файерстоун Ч. Телебачення і вибори. — К., 1994.

Общая и прикладная политология. Учеб. Пособие / Под ред. В. И. Жукова, Б. И. Краснова. — М, 1997.

Паніотто В. Маленькі хитрощі демократичної процедури // Філос. і со-ціол. думка. — 1998. — № 10.

Пойченко А. М. Інноваційні технології і політична діяльність. — К., 1994.

Пойченко А. М. Політика: теория і технологи діяльності. — К., 1996.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник. — К., 1997.

Почепцов Г. Г. Как становятся президентами: избирательньїе технологии ХХвека.—К., 1999.

Практикум по политологии: Учеб. пособие / Под ред. М. А. Василика. — М., 1999.

Рудич Ф. М. Много ли власти нужно власти? — К., 1999.

Скиба В. Й., Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології. — К., 1996.

Шлях до перемоги. Технологія виборчої компанії. — К., 1993.

Шиллер Г. Манипуляторьі сознанием. — М., 1980.

Як перемогти на виборах. Методичні рекомендації по сучасних виборчих технологіях. — К., 1997.