Політологія: Навчально-методичний комплекс

Автори: , , | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка | Кількість сторінок: 697

Основні етапи прийняття політичного рішення

Процес ухвалювання політичного рішення розпадається на окремі етапи. Зокрема, американські політологи Д. Марч, Т. Саймон і Г. Ласвел виділяють такі етапи процесу ухвалення рішення: 1) постановка проблеми; 2) збирання інформації; аналіз вихідних і всіх додаткових даних; 3) пошук найефективніших альтернативних рішень, порівняльний аналіз їх і вибір оптимальної альтернативи як плану дій; 4) ухвалення рішення; 5) реалізація політичного рішення; 6) оцінювання ефективності рішення, підбиття підсумків.

Кожна з цих фаз процесу ухвалення рішення досить складна за змістом, потребує тривалого часу для якісного відпрацювання її елементів у відповідній послідовності. Серйозних зусиль потребують перші фази, пов'язані зі збиранням інформації. Корисність, повнота, вірогідність, новизна і цінність — це якості, яким повинна відповідати інформація, щоб виконати своє призначення як джерела прийняття рішень.

Серед інших елементів процесу ухвалення політичного рішення четверта фаза — фаза прийняття — найвідповідальніша, тому той, хто приймає рішення, зобов'язаний скрупульозно виконувати напрацьований політичною практикою алгоритм ухвалення рішення, що включає в себе такі аспекти:

• уточнення об 'єкта політичного рішення. З'ясовується хто з учасників політичних подій бажає змін, кому з них необхідно прийняти рішення. Враховуються союзники такого учасника і супротивники.

•  виявлення інтересів. Враховується весь спектр політичних інтересів і особливо тих, які нині не задоволені і передбачається задоволення їх майбутнім рішенням.

•  визначення недоліків: чого саме немає, що конкретно необхідно змінити, щоб задовольнити інтереси «скривджених» учасників політичних подій, — ось питання, яке визначає цілеспрямованість майбутнього рішення, напрям зусиль спрямовується на з'ясування, яку ваду треба усунути обов'язково.

•  визначення кінцевої мети прийнятого рішення. Суб'єкт політики зобов'язаний формувати мету майбутнього рішення на основі багатьох критеріїв. За рівнем впливу на об'єкт мета може ставитися стратегічна, тактична чи оперативна; за часом дії вона може бути довго-, середньо- і короткострокова; мета може відрізнятися за масштабами і рівнями політичної ієрархічної структури, за пріоритетністю інтересів і за ступенем обов'язковості для різних учасників політичних подій. У будь-якому випадку суб'єкт політики, приймаючи рішення, зобов'язаний ставити собі ясну і обов'язково досяжну мету.

•  визначення комплексу засобів реалізації своїх цілей та узгодження їх з цілями і засобами інших учасників політичних подій;

• виявлення головної об 'єктивної суперечності, «зняття» якої становить основну проблему, що розв 'язується;

•  визначення альтернативних варіантів розв'язання головної політичної проблеми. Головне завдання для того, хто приймає рішення, полягає в тому, щоб прийняти до розгляду якнайбільше шляхів реалізації цього рішення, грамотно порівняти усі варіанти; зробити гранично обгрунтований вибір дійсно найкращого варіанта реалізації прийнятого рішення;

•  оформлення рішення з урахуванням вимог принципу по гілках «дерева рішень» (Ч. Ліндблом).