Створення механізму реалізації'рішення
Отже, рішення прийнято. Політична практика показує, що й найблискучіші рішення залишаються тільки документальними пам'ятками, якщо немає механізму їх виконання.
У різних ситуаціях ці механізми можуть бути різними, але є
елементи, які необхідні для кожного механізму реалізації політичного рішення. Насамперед це:
• персональна відповідальність людей за виконання даного рішення;
• чітко визначені джерела фінансового, матеріального та іншого забезпечення виконання рішення;
• координація роботи механізму реалізації даного рішення з роботою інших механізмів політичної структури;
• постійний контроль за ходом виконання політичного рішення.
Таким чином, розглянутий алгоритм ухвалення політичного рішення дає суб'єктові політики можливість забезпечити досить високий науковий рівень розроблення, а значить, і досягнення бажаного політичного результату. Але цього не завжди буває досить. Для досягнення бажаного результату в політиці той, хто приймає рішення, обов'язково включає в роботу паралельно з алгоритмом і на тій самій, четвертій, фазі процесу ще одну політологічну технологію, яка називається інформаційно-аналітичною базою підтримки ухвалення політичного рішення. Названа політологічна технологія містить у собі такі елементи:
• оцінку рівня інформованості учасників політичних подій про проблемну ситуацію, врахування цього рівня при оцінюванні сили їхнього впливу на ухвалення можливого рішення;
• систематизацію політичних подій з урахуванням їхньої відповідності рівню активності різних учасників політичних подій;
• оцінку ступеня політичної активності учасників політичних подій у їхньому ставленні до прийнятого рішення (за відомою схемою: висловлення наміру — дії — насильство);
• політичний моніторинг — відстежування і раннє запобігання найбільш небажаним діям з боку яких-небудь учасників політичних подій по рішенню, яке готується;
• процедура (за особливою технологією) протидії опозиційним силам при прийманні й реалізації політичного рішення;
• виявляння ієрархії дій (і на підтримку, і на протидію) учасників політичних подій з приводу ухвалення політичного рішення (за схемою: головне — необхідне — другорядне);
• політичний контент-аналіз позицій прихильників і супротивників рішення;
• експертна оцінка для аналізу проблемної ситуації і для вибору альтернатив прийнятому рішенню;
• прогнозування можливої долі політичного рішення, яке готується, і кінцевих результатів реалізації його;
• глибоке якісне відпрацювання всіх елементів алгоритму ухвалення політичного рішення.