Поняття «правляча команда»
Стосовно політичної сфери суспільства виокремлюють менеджмент виборчої кампанії, діяльності правлячої (або урядової) команди і менеджмент окремої політичної кампанії по рекламуванню певних цінностей, доктрин, програм тощо. При цьому процес управління можна розглядати на різних рівнях управлінської ієрархії: загальнодержавному, регіональному, місцевому, галузевому та ін.
Слід підкреслити, що ефективність соціального управління залежить від багатьох чинників: інформаційно-управлінської моделі та технології приймання політичних рішень, соціально-психологічних ролей членів урядової команди, побудови і розподілу функцій в апараті правлячої команди тощо.
Під терміном «правляча команда» слід розуміти такі центри приймання рішень, як адміністрація президента, національний або регіональний уряд (кабінет міністрів, міністерство, відомство, виконком тощо). Аналогічні критерії можна використовувати і щодо правління політичної партії або громадсько-політичної організації, керівництва фірми, банку, компанії тощо.
Аналізуючи процес створення правлячої команди, слід розглядати його внутрішні і зовнішні аспекти. Внутрішні полягають у логіці передвиборних угод з політичними силами всередині передвиборчої кампанії, а зовнішні — у міркуваннях щодо розширення соціальної бази підтримки правлячої команди. Отже, при формуванні правлячого кабінету лідер, який добився на виборах або в інший спосіб такого права, мусить керуватися при доборі кадрів своєї команди професійними, політичними і психологічними критеріями.
З політичними критеріями, здається, все зрозуміло. Уклавши на передвиборному етапі угоди з окремими політичними силами і лідерами, переможець мусить розрахуватися з ними керівними портфелями своєї адміністрації. Це — аксіома, забувши яку, годі й сподіватися на підтримку в майбутньому.
Але якщо керуватися лише політичними міркуваннями, забувши про професійну підготовленість членів правлячого кабінету, на успіх не можна розраховувати. Як би там не було, члени урядової команди мусять бути професіоналами в даній справі. У зв'язку з цим виникає питання співвідношення в складі правлячого кабінету політичних і кар'єрних чиновників (останніх у нас здебільшого іменують апаратниками). Варто зауважити, що загальної формули (або конкретних процентів необхідної кількості, скажімо, апаратників) ніхто не дасть насамперед через надзвичайну делікатність цієї справи, її залежність як від політичної обстановки в суспільстві в цілому, так і від конкретного впливу окремих соціальних груп і їхніх лідерів на лідера правлячого кабінету.