Тема 25. ПОЛІТИЧНІ КОМУНІКАЦІЇ
1.Поняття і функції політичних комунікацій.2. Вплив засобів масових інформацій на інформаційний процес.3.Маніпулятивне використання ЗМІ.Методичні рекомендації1. Розкриття першого питання слід розпочати з поняття «політичні комунікації», показати його співвідношення з поняттями «засоби масових інформацій», «мас-медіа». Далі слід розкрити правове поле діяльності ЗМІ в Україні. Звернути увагу на проблеми інформаційно/ безпеки України, труднощі формування власного інформаційного простору на аналізі таких основних функцій як: інформаційна, освітня, соціалізація, критика і контроль, мобілізаційна та ін.2.Друге питання присвячено безпосередньо впливу ЗМІ на інформаційний процес. Важливе місце в цьому контексті належить визначенню принципів добору матеріалів, тем публікацій і передач, їх актуалізації, позитивним сторонам і недолікам, основним способам поширення інформації— послідовним і фрагментарним.3. Розгляд третього питання передбачає розкриття змісту політичного маніпулювання, арсеналу конкретних методів і способів впливу на людей. Звернути особливу увагу слід на систематичному впровадженні у масову свідомість соціально-політичних міфів, ілюзорних норм і цінностей ЗМІ.Основні поняття та категорії
Відповідальність політична — різновид соціальної відповідальності, що означає морально-психологічну настанову суб'єктів політики, що ґрунтується на глибокому розумінні сенсу й наслідків політичної діяльності.
Гласність — один з найважливіших принципів демократизму, який полягає в невід'ємному праві кожного громадянина на отримання повної й вірогідної інформації з будь-якого питання громадського життя, що не становить державної чи військової таємниці.
Громадська думка — відображення ставлення народу (в цілому або окремих спільнот) до влади, її діяльності, політики.
Дезінформація — завідомо неправильна, неправдива інформація.
Демагогія — форма свідомого введення в оману широких мас, спекуляція на реальних труднощах і проблемах, потребах і сподіваннях людей з метою досягнення політичного успіху.
Дискредитація — умисне зганьблення чийогось імені, підрив довіри, приниження честі, гідності, авторитету; один із засобів боротьби з противником, досягнення успіху в передвиборчих змаганнях.
Засоби масової інформації — періодичні друковані видання та інші форми розповсюдження інформації, спрямованої на охоплення необмеженого кола осіб, соціальних груп, держав з метою оперативного інформування їх про події та явища у світі, конкретній країні, певному регіоні, зорієнтовані на виконання специфічних функцій (контролю, спостереження, соціалізації, мобілізації, освіти і культури та ін.).
Лобізм (кулуари) — діяльність соціальних груп, які обстоюють свої особливі політичні інтереси; групи тиску на органи законодавчої влади.
Оруелізм — пропагандистське маніпулювання фактами, словами, поняттями та цілеспрямоване спотворення правди, історичного минулого, істини з боку владних структур, які чинять ідеологічний вплив на суспільну мораль через засоби масової інформації та прагнуть досягти цілковитого контролю над суспільством.
Питання для дискусії
1.Як співвідносяться поняття «засоби масових комунікацій», «засоби масових інформацію) та «мас-медіа»?
2. Що таке інформаційний простір і чи є він власним в Україні?
3.Як ви можете прокоментувати суть мобілізаційної функції ЗМІ?
4. Якими принципами керуються ЗМІ при виборі тем публікацій і передач?
5. Чи є межі, важелі стримування політичним маніпулюванням?
Теми рефератів
1. Особливості політичного впливу ЗМІ в Україні.
2. Інформаційна безпека України.
3. Соціалізаційна функція ЗМІ.
4. Фрагментарність подачі інформації засобами телебачення.
5.Основні риси інформаційного суспільства.
Питання для самоконтролю
1.Дайте визначення поняття «політичні технології».
2. Чому аналогію між засобами масової інформації та гілками влади вважають дещо умовною?
3. Наскільки незалежними є українські ЗМІ на початку XXI ст.?
4. Надайте порівняльну характеристику виборчих технологій, що були використані на початку 90-х років XX ст. і під час виборів-2002. Чим, на ваш погляд, зумовлені особливості та загальні риси цих технологій?
5.У яких випадках закон обмежує поширення інформації і використання ЗМІ загалом?
Питання до заліку
1. Масові комунікації та їх роль у політиці.
2.Законодавство України про пакет законів про ЗМІ.
3. Характеристика основних способів поширення інформації.
4. Сутність та особливості політичного маніпулювання в Україні.
5. Засоби масової інформації та суспільна мораль.
Питання до іспиту
1. Поняття та функції політичних комунікацій.
2. Вплив ЗМІ на інформаційний процес.
3. Соціальні міфи як основа політичного маніпулювання.
4.Лобізм як політична технологія; сутність та специфіка прояву його в Україні.
5. Перспективи переходу до індустріального суспільства.
Завдання для самостійної роботи
1. Дайте визначення лобізму як політичної технології.
2. Надайте характеристику основних каналів та особливостей політичного впливу ЗМІ в сучасній Україні.
3.Чим зумовлена значна кількість «брудних технологій» у виборчих кампаніях в Україні?
4.Проаналізуйте основні засоби маніпулювання. Які технології та прийоми маніпулювання застосовуються в Україні?
5.Які особливості ЗМІ дають підстави вважати їх однією з гілок влади («четвертою владою»)? Перелічіть у хронологічній послідовності ЗМІ, охарактеризуйте кожний з них.
Рекомендована література
Бебик В., Сидоренко О. — Засоби масової інформації посткомуністичної України. — К., 1996.
Власенко Н., Зосько С„ Сиротич М. Україна на шляху до інформаційного суспільства: проблеми та здобутки. — К., 1995.
Доценко Е. Психология манипуляции. — М., 1996.
Дудченко В. С. Информационньїе технологи. — М., 1996.
ЗемляноваЛ. Американская коммуникативистика. — М., 1995.
Кастельс М. Вьісокие технологии: зкономика и общество. — М., 1990.
Коваленко А. О. Політичний аналіз і прогнозування. — К., 2002.
Конецкая В. П. Социология коммуникации. Учебник. — М., 1997.
Королько В. Г. Основьі паблик рилейшнз. — К., 2000.
Максимов А. А. «Чистьіе» и «грязньїе» технологи и вьіборов. — М., 1999.
Мас-медіа України. Довідник. — К., 1995.
Міцкевич Е., Файєрстоун Ч. Телебачення. — К., 1994.
Морозова Е. Г. Политический рьінок и политический маркетинг: кон-цепции, модели, технологии. — М., 1999.
Мухаев P. Т. Политология. — М., 2000.
Несбит Д., Збурдин П. Что нас ждет в 90-х годах: Мегатенденции. Год 2000. —М., 1992.
Петров О. В. Социологические избирательньїе технологии. — Днепро-петровск, 1998.
Почепцов Г. Паблик рилейшнз. — М., 1998.
Почещов Г. Теория коммуникации. —К., 1996.
ПугачевВ. П., СоловьевА. И. Введение в политологию: Учебник. —М., 1996.
Современньїе политические мифологии: содержание и механизмьі функционирования. — М., 1996.
Шкляр В. Политика и средства массовой информации. — Одесса, 1990.
ЩегловА. Ю. Информационньїе технологии в социальной раоте. — М, 1994.