Необхідність та сутність прогнозування
Оскільки люди самі творять свою історію, вони завжди прагнуть знати результати своєї діяльності, передбачити майбутнє, намагаються з'ясувати, що чекає їх країни, держави, які перспективи розвитку. Тобто в самому загальному вигляді
прогнозування — це випереджальне відображення дійсності. Здатність прогнозування — інтелектуальна діяльність людини, одна з головних функцій людської свідомості.
Суспільна природа передбачення особливо рельєфно постає перед нами в
науковому передбаченні, передумовами якого є такі продукти суспільного духовного виробництва, як гіпотези, закони, теорії. У науковому передбаченні немає чого-небудь містичного, воно являє собою таке знання про невідоме, яке ґрунтується на уже відомому знанні про сутність явищ і процесів, які нас цікавлять, та про тенденції їхнього подальшого розвитку.
Між науковим передбаченням та пророцтвом і утопізмом існують принципові відмінності.
Прогноз спирається на знання реальних взаємозв'язків (насамперед закономірностей), а прорікання спираються на одкровення, бачення, фантастичні взаємозв'язки, так само й для утопій (що претендують на науковість і нерідко дійсно втілюють у собі відповідний елемент наукового) характерне заповнення відсутніх реальних знань вигаданими конструкціями і деталями.
Під
прогнозом розуміється науково обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни їхнього здійснення. Процес же розроблення прогнозів називається
прогнозуванням. Прогнозування — це спеціальні наукові дослідження конкретних процесів, явищ, подій, у підсумку яких з одних, уже відомих зведень про минуле і сьогодення, одержують уявлення про можливі стани прогнозованого об'єкта, тобто одержують інші знання. Кожен прогноз розробляється так, щоб уникнути небажаних результатів вірогідного розвитку подій і прискорення ймовірного розвитку в бажаному напрямі.
Наукове передбачення не може претендувати на абсолютно точне і повне знання майбутнього, на свою обов'язкову вірогідність: навіть ретельно вивірені і зважені прогнози виправдуються лише з визначеним ступенем вірогідності. Отже, наукове передбачення є ймовірне знання. Ступінь його вірогідності залежить від:
• терміну, що відокремлює нас від події, що передбачається, явища, процесу. Неважко здогадатися, що чим віддаленіша прогнозована ситуація, тим менший ступінь вірогідності знання;
• обґрунтованості прогнозу знанням відповідних закономірностей, традицій, менталітету тощо;
• системності, складності і динамічності прогнозованого стану суспільства або окремого його компонента.