Методи політичного прогнозування
Політичне прогнозування користується кількома методами: експертних оцінок, дельфійским, екстраполяції, аналогії, імітаційного моделювання тощо. Крім того, в рамках кожного методу існують десятки способів розроблення прогнозів. Найкращий ефект дає поєднання різних методів (табл. 28).
Таблиця 28
Методи прогнозування
Метод екстраполяції. Цей метод ґрунтується на тому, що більшість політичних феноменів — процеси (явища), що тривають у часі і мають свою траєкторію руху, яку можна встановити, знаючи ланцюг минулих і сучасних подій
Метод аналогії. На основі подібності умов, що викликали у або іншу подію в минулому, дозволяє зробити висновок про можливість події в майбутньому. Цей метод можна використовувати в прогнозуванні подій або окремих політичних феноменів
Метод сценаріїв передбачає опис можливих майбутніх подій у якому-небудь регіоні або у світі в цілому. Його використовують для опису картини розвитку конфліктних ситуацій, під час підготовки політичних рішень, розрахованих на більш-менш тривалу перспективу. Складання сценаріїв пов'язане з оцінкою тенденцій розгортання ситуацій, а в оцінці виражається суб'єктивне відношення до феномена з боку того, хто її робить
Експертна оцінка. Виробляється за допомогою фахівців, досвід і знання яких у прогнозованій галузі проблем або відносин є загальновизнаними і перевершують знання інших людей у конкретній галузі прогнозу. Думка експертів виявляється методами опитування або ділової гри — групової діяльності експертів, що здійснюється за прийнятими в цій групі правилами у рамках розробленого сценарію
Метод моделювання. У його рамках знання про майбутній стан політичних відносин одержують шляхом створення умовного образу об'єкта
Метод експертних оцінок покликаний дати об'єктивну характеристику якісних і кількісних сторін об'єкта прогнозування на основі обробки й аналізу сукупності індивідуальних думок експертів. Якість експертної оцінки, її надійність і обґрунтованість у кінцевому рахунку залежать від обраної методики збору й обробки індивідуальних експертних значень. Ця робота включає такі етапи: вибір складу експертів і оцінку їхньої компетентності; складання анкет для опитування експертів; одержання експертних висновків; оцінку погодженості думок експертів; оцінку вірогідності результатів; складання програми для обробки експертних висновків.
Наступний —
метод дельфійського оракула, або
метод «Дельфі». Він передбачає складну процедуру одержання і математичної обробки відповідей. Прогнози, що одержуються за допомогою методу «Дельфі», будуються на дослідженні й об'єктивному знанні об'єкта з урахуванням суб'єктивних поглядів і думок, опитуваних щодо цього. При цьому велику роль відіграє інтуїція, що може підказати правильне рішення, оскільки вона ґрунтується на великому досвіді експерта. Безумовно, в таких випадках прогнози іноді виявляються помилковими, особливо довгострокові (а тим більше понаддовгострокові). Тому й інтуїтивний підхід далеко не завжди приводить до потрібних результатів, особливо при вирішенні завдань великої складності, а політичне прогнозування усе частіше зіштовхується саме з такими завданнями.
Звичайно за методом «Дельфі» можна виявити переважаюче судження опитуваних з обраного кола проблем. Він особливо придатний при складанні короткостро-
кових прогнозів, передбачуванні локальних подій, тобто в порівняно простих випадках. Власне кажучи, метод «Дельфі» відноситься до варіанту методу експертних оцінок. Поряд з позитивними сторонами всі варіанти методу експертних оцінок мають недоліки: вони громіздкі, тому що багато часу йде на кожен цикл одержання відповідей експертів, що дають досить великий обсяг інформації. Крім того, оскільки метод заснований на інтуїції і суб'єктивних поглядах опитуваних, якість оцінки прямо залежить від кваліфікації експертів.
При довгостроковому прогнозуванні використовується
метод екстраполяції, умоглядного продовження на майбутнє тих тенденцій, що вже заявили про себе в сьогоденні. Метод екстраполяції спрямований на побудову динамічних (статистичних або логічних) рядів показників прогнозованого процесу з якомога більш ранньої дати аж до дати прогнозованої. Великий ефект при цьому дає використання формул складної екстраполяції, висновків теорії ймовірностей, теорії ігор, завдяки чому можна точніше оцінювати масштаби можливих зрушень в екстраполюючих тенденціях. За таким принципом були побудовані доповіді Римського клубу 60-х років, що застерігали про можливості вичерпання життєвих ресурсів планети, настання екологічних, енергетичних, сировинного криз.
Застосовується також
метод аналогії — порівняння положення справ у тій або іншій державі з аналогічним досвідом інших держав, подібними ситуаціями в історії.
Останніми десятиліттями, особливо з розвитком кібернетики, набули популярності
методи імітаційного моделювання. При цьому створюється спрощена, агре-гійована модель досліджуваного об'єкта (наприклад, системи міжнародних відносин). Потім за допомогою ЕОМ досліджується його еволюція. Цей метод знаходить розвиток в ігровому імітаційному моделюванні, що дозволяє розглядати альтернативні варіанти тієї або іншої ситуації шляхом введення в модель можливих суб'єктивних реакцій учасників подій.
Через необхідність у політичному житті суспільства великої кількості факторів політичне прогнозування розробляються у вигляді варіантів, альтернатив розвитку, які описують вірогідний характер майбутніх подій,
процесів, явищ. Чим довгостроковіший прогноз, тим більша ймовірність виникнення нових фдкторів, тенденцій, які в минулому про себе не заявляли і тому не могли бути враховані при аналізі вихідної бази даних прогнозів. Найбільш точні прогнози короткострокові.