Футурологія і прогноз

Футурологія — галузь теоретичних досліджень, наукових знань, соціальних прогнозів і уявлень про майбутнє людства. Термін ввів німецький соціолог О. Флехтхейм (1943). Основні напрями футурології визначилися в 60-ті роки XX ст. в діяльності «Комісії 2000 року» при Американській академії мистецтв і наук, а також у доповідях Римського клубу. У центрі уваги в цей період виявилися песимістичні прогнози, пов'язані з катастрофічними для людства наслідками інтенсивного виробництва і споживання.

Представники концепцій технологічного оптимізму (Г. Кан, пізніше — О. Тофлер), навпаки, пророкували повернення до традиційних цінностей на основі тривалого підйому виробництва до кінця століття. Автори цих концепцій намагаються обґрунтувати можливість застосування досягнень науки і техніки для вирішення гострих соціальних проблем, для згладжування суперечностей між класами; висувають ідеї «постіндустріального» (Д. Белл) і «технотронного» (3. Бжезинс-кий) суспільства, «багатонаціональних корпорацій», що контролюють увесь світ і усувають можливість міжнародних конфліктів (Г. Кан) тощо.

Для 70—80-х років характерне прагнення до розроблення комплексних моделей суспільного розвитку, насамперед глобальних моделей, що враховують розвиток економіки, перспективну демографічну ситуацію, стан навколишнього середовища і мінерально-сировинної бази, енергопостачання. Для більшості напрямів футурології зберігається сподівання на швидке економічне зростання в глобальних масштабах, так само як і переконання, що прийдешня цивілізація розчинить у собі протилежні соціальні системи (Ф. Бааде, Ф. Поллак).

Слід зауважити, що галузь дослідження у футурології нечітко визначена і поєднує передбачувальні функції різних соціальних наук. У ній розглядаються як перспективи розвитку людства в цілому (глобальне прогнозування), так і окремих сфер громадянського життя (наука і техніка, культура й освіта, економіка й політика). У прогностичних дослідженнях проявилися дві ціннісні орієнтації: песимістична (обґрунтування неминучості катастрофи західної цивілізації і всього людства) та оптимістична (своєрідна апологія постіндустріального суспільства), що визначають вплив футурології на формування світоглядних орієнтацій сучасності.

Найефективнішим методом у футурології є моделювання суспільних процесів, розроблення сценаріїв можливого (пошукова модель — екстраполяція виявлених тенденцій) і бажаного майбутнього (нормативна модель, що враховує суспільні ідеали, потреби, норми) з урахуванням змінного впливу самого прогнозу. Прогностичні моделі будуються за допомогою інтегрування результатів анкетування експертів, «мозкових атак» фахівців, спеціальних ігрових ситуацій. Авторами різних футурологічних концепцій є: Д. Белл, 3. Бжезинский, Г. Кан, Р. Арон, Ф. Бааде, Р. Юнг, Дж. Гелбрейт, У. Ростоу, Г. Маркузе, О. Тофлер, Ю. Хабермас. Над передбаченням про майбутнє людства працюють спеціальні науково-дослідні організації в США, Європі, Росії та інших країнах.