ВСТУП
Минуле не зникає, а продовжує існувати в накопиченому досвіді соціального життя. Узагальнення та обробка накопиченого людського досвіду - перше завдання історії.
В давнину говорили, - "Historia est magistra vitae" ("Історія - наставниця життя"). Дійсно, люди завжди, особливо в переломні періоди, пробують знайти відповіді на злободенні питання сучасності у величезній лабораторії світового соціального досвіду. На прикладах історії люди виховуються у повазі до вічних цінностей: мира, добра, справедливості свободи, краси.
Історія - одна з найважливіших форм самосвідомості людей. Досвідом історії намагаються скористатися різноманітні політичні сили. Посиланнями на історію вони обґрунтовують свої вчинки. Тому в тлумаченні тих або інших політичних подій простежується безперервна боротьба різних ідей та думок.
Зацікавленість людей в результатах вивчення свого минулого, дає певне підґрунтя до скептичного ставлення до історії як науки, що об'єктивно оцінює події та закони історичного розвитку. Часто можна почути слова про те, що історія використовується для обґрунтування завдань політичної боротьби, що кожне покоління, кожна партія заново переписують історію.
Та все ж таки, не дивлячись на плюралізм у відповідях на глобальні питання розвитку людства, так і при інтерпретації окремих фактів, існує об'єктивна істина. Не звинувачувати, а вивчати та пояснювати його - завдання наукового знання. Пошуки істини в історії - складний, але в той же час цікавий, захоплюючий процес.
Пошук та затвердження істини у всі часи були головною метою науки. Історія є своєрідною соціальною пам'яттю людства, резервуаром його соціального досвіду, які вона передає від одного покоління до другого. Історики вивчають минуле не задля того, щоб піти від сучасності. Історія служить сучасності, пояснюючи сьогоднішній день та надаючи матеріал для прогнозування майбутнього.
Історична наука намагається дати цілісне бачення історичного процесу в єдності всіх його характеристик. В цьому вона не відрізняється від інших наук. Як і в інших науках, в історії відбувається накопичення та відкриття нових фактів, досконалюється теорія з урахуванням розвитку інших наук (культурології, соціології, політології тощо), методи обробки та аналізу джерел. Багато фактів, подій, явищ нашої історії з відкриттям нових джерел, розширенням нашого кругозору, вдосконаленням теоретичного знання сьогодні оцінюються інакше, ніж п'ять-десять років тому. Все це - свідоцтво того, що історію "переписують" не тільки із політичної кон'юнктури, але і у відповідь на розширення наших знань про минуле.
Неможливо створювати новий світ, ігноруючи минуле. Цю істину знали у всі часи. Всебічне наукове дослідження матеріальної та духовної культури минулого робить нас більш багатими та розумними. Все це свідоцтво на користь того, що знання історії дозволяє ясніше зрозуміти сучасність, але і сучасність в свою чергу, ставить завдання максимально точного усвідомлення минулого, що має не тільки моральну, але і практичну цінність.
