Польська експансія
Відразу ж після смерті Юрія-Болеслава II, останнього самостійного правителя Галичини, почався наступ польських феодалів на українські землі. У 1340 р. польські війська під командуванням короля Казимира III вступили на територію Галичини. Приводом для вторгнення була оголошена необхідність захисту місцевих католиків. Поляки, заручившись дипломатичною підтримкою Угорщини, зайняли міста колишнього Галицького князівства, встановили тут свою владу і повернулися до Польщі.
Тим часом у Галичині йшов активний процес окатоличування місцевого населення. У 1375 р. у Львові заснували католицьке архієпископство, по всій країні почали виникати монастирі францисканського і домініканського орденів. Польські, угорські, чеські та німецькі феодали отримували земельні володіння в Галичині, що сприяло зростанню тут католицького населення. Частина місцевого боярства, прагнучи зберегти свої привілеї, також перейшла в католицтво. Таким чином, для українського населення постало питання про підпорядкування представникам народів іншої релігії та іншої культури. У майбутньому це не могло не призвести до численних конфліктів на релігійному, соціальному і етнічному ґрунті, до майже 600-річного протиборства цих народів.
