Битва під Корсунем
При наближенні польської армії, Хмельницький, розмістивши свою піхоту з артилерією в садах біля Корсуня і замаскувавши їх, направив наказ Кривоносу атакувати поляків із тилу при перших залпах гармат. Сам же 27 червня 1648 р. вийшов назустріч полякам з однією кавалерією. Коронний гетьман М. Потоцький та польський гетьман М. Калиновський, знаючи про те, що сили козаків розпорошені на окремі корпуси, прагнули якнайскоріше атакувати Хмельницького у надії знищити його загін.
Зіткнувшись із поляками, кавалерія Хмельницького, не вплутуючись у серйозний бій, почала відступати у напрямку до Корсуня. Польські війська, вважаючи, що козаки хочуть сховатися в місті, прискорили свій марш і незабаром наразилися на замасковану в садах піхоту й артилерію. Давши залп майже впритул, козаки завдали страшного спустошення польському війську. Услід за тим, піхота, що вийшла з укриття, завдала ще одного сильного удару по польській армії. Сподіваючись перепочити і привести свої полки у порядок, Калиновський повернув назад, але в цей час із тилу на нього напав корпус Кривоноса. Поляки безладно заметушилися. І тут останнього удару завдав Хмельницький, що навалився на ворога всіма своїми силами. Поляки зазнали страшної поразки і рятувалися втечею з поля бою. Під Корсунню переможці налічували більше 11 тис. убитих поляків. Богдан знов захопив усю польську артилерію та обози. У полоні опинилися обидва польських гетьмани.
Пилявці. Поляки, мобілізувавши більше 30 тис. шляхтичів і найнявши 8 тис. німецької піхоти, виступили в похід. За свідоцтвами сучасників багато шляхтичів їхали на війну "як на весілля", в кращому одязі та з максимально можливим комфортом. Стотисячне польське військо мало в своєму розпорядженні 100 гармат, але тягнуло за собою 100 тисяч возів з різноманітними предметами вжитку.
Хмельницький зі своєю армією рушив назустріч ворогам. Командуючих польськими військами український гетьман жартома називав "периною", "латиною" та "дитиною". Річ у тім, що один із них дуже полюбляв розкіш, інший був освіченим, але недосвідченим у військовій справі, а третій був зовсім юним. Зустріч противників відбулася на початку вересня 1648 р. під містечком Пилявці. Богдан, побачивши, що поляки ще не встигли зміцнити свій табір, почав його атакувати. Битва з обох боків прийняла наполегливий і запеклий характер. Досить легко справившись з неповороткою, важкою німецькою кавалерією, козаки зіткнулися з вражаючою стійкістю німецької піхоти, що діяла з відмінною виучкою. Особливо чутливі втрати козакам завдавала сучасна німецька артилерія.
Хмельницький, усвідомивши це, відвів свою піхоту від німців і, виконавши обхідний маневр, ударив нею в центр польських військ. Поляки, не витримавши удару, побігли і розладнали лави німецької піхоти. Цим відразу ж скористалася козацька кавалерія і захопила гармати німців. Тим самим результат битви був вирішений наперед. Убитих поляків і німців налічили до 10 тис. чоловік, у тому числі й гетьманів, похованих пізніше у місцевому костелі з військовими почестями.
Всіх узятих у полон німецьких офіцерів Хмельницький відпустив під чесне слово на батьківщину. 11 знатних полонених поляків було відправлено в подарунок кримському хану, а трьох польських офіцерів Богдан направив до короля до Варшави зі своїм листом, в якому пропонував полякам припинити війну і відновити права України. Послані до Варшави польські офіцери дали чесне слово з'явитися за два тижні до Богдана з відповіддю на його лист, але слова свого не стримали.
Похід до Галичини. Не отримавши відповіді на своє послання королю, Хмельницький відновив військові дії та рушив до Галичини. Незабаром війська Хмельницького підійшли до головного міста Галичини - Львова. Козакам Максима Кривоноса вдалося підняти гармати на один з костелів і звідти обстріляти внутрішній двір Високого замку, що змусило поляків покинути його. Таким чином, місто було приречене, але Богдан не бажав руйнування прекрасного Львова й обмежився тільки багатим викупом.
Продовжуючи свій похід, армія Хмельницького підійшла до міста Замостя. Оточивши місто, козаки виявили, що ворота його відкриті та біля них знаходиться велика група городян. Пославши до них свого ад'ютанта, Богдан з'ясував, що городяни здають йому Замостя без бою, але польський загін займає міський замок. Війська Богдана вступили до міста і почали ретельно готуватися до штурму добре укріпленого замку. Удосвіта козацька піхота проникла на замкові вали, але, на свій подив, нікого там не виявила. Польський гарнізон ще вночі, не чекаючи штурму, втік із замка через потайні ворота, залишивши тут своїх хворих і поранених товаришів, яким козаки не заподіяли шкоди. Таким чином, Хмельницький очистив від поляків всю Галичину. Знаходячись у Замості, Богдан отримав звістку про обрання на польський трон нового короля Яна Казимира, який незабаром запропонував гетьманові перемир'я.
