Зборівський мир
Польський король, Ян Казимир, погоджувався підписати мирний договір із Хмельницьким і вислав для цього своїх представників до міста Зборів. Богдан також послав до Зборова своїх делегатів, і 7 вересня 1649 р. був підписаний мирний трактат між Україною і Польщею, що увійшов до історії як Зборівський мир.
Головні умови Зборівського миру були такими: на території Київщини, Брацлавщини і Чернігівщини встановлювалася неподільна влада українського гетьмана, а польській армії та євреям заборонялося перебування на цих землях; кордон України встановлювався від Чорного моря і Дніпровського лиману по річках Дністру, Горині та Прип'яті до Смоленського повіту; гетьман України обирався тільки українськими чинами і козаками; православна церква зрівнювалася у правах із римсько-католицькою; всім повсталим дарувалася амністія, а польські поміщики отримували назад свої володіння; кількість козаків у постійних реєстрових полках складала 40 тис. чоловік, а число запорізьких козаків не обмежувалося; київський митрополит отримував місце у польському сенаті. Умови миру до кінця не задовольняли обидві сторони, тому такий мир не міг бути достатньо довгим.
Після укладення мирного договору Хмельницький вивів свої війська з території Польщі, згідно кордонам, встановленим у трактаті. Армія розпускалася по своїх квартирах. Сам гетьман зі штабом і гвардією попрямував до Києва. У жовтні 1649 р . Київ знову під звуки гарматного салюту і дзвонів із захопленням зустрічав Богдана Хмельницького. Пробувши в Києві два тижні, Хмельницький переїхав до Чигирина, де його і застала звістка про ратифікацію Зборівського миру сеймом і королем Польщі Яном Казимиром.
