"Українська" дипломатія сусідніх країн
У листопаді 1652 р. до Хмельницького з'явилися посли від турецького султана, кримського хана і польського короля, які дружно вимагали від нього вступити у військовий союз з їхніми державами проти Московського царства. У разі відмови, посли загрожували Україні війною. З одного боку, Хмельницький не бажав воювати з російським царем, а з іншого, не був у змозі відбити удар трьох сусідніх держав. Після складних переговорів, під час яких гетьман постійно посилався на непідготовленість армії до нової великої війни, вдалося досягти угоди про те, що посли дають Хмельницькому 10 місяців на приготування до війни з Росією, після чого послідує їх ультиматум - або спільний похід на Москву, або війна з Україною трьох держав. Позитивним підсумком переговорів стала угода з кримським ханом про звільнення українських полонених.
Після закінчення переговорів, Богдан Хмельницький направив таємно до Москви генерального суддю Якова Гонсевського з листом до царя Олексія Михайловича. Богдан повідомляв Москві про свої переговори з послами трьох держав, і про їх наміри відносно Росії. Він попереджав царя про те, що якщо Москва не вдасться до заходів, які б упередили ворога, то і Україна опиниться вимушено серед її ворогів. Богдан пропонував цареві висунути дві російські армії до Смоленська і до Литви, а він, у такому разі, береться утримати турецькі й татарські війська. Незабаром цар прислав до Хмельницького боярина Бутурліна з відповіддю, в якій наполягав на з'єднання України з Росією з дотриманням при цьому всіх звичаїв і прав українського народу.
Богдан велів скликати представників чинів, козацтва та народу і тримав перед ними промову. Розповівши про пропозицію московських послів, він не приховав і змісту переговорів із послами Туреччини, Криму і Польщі. Виразив своє переконання в тому, що Україна не зможе залишатися нейтральною країною і повинна приєднатися до тієї або іншої сторони, Богдан запропонував депутатам обдумати все, ним сказане, і зробити свій вибір. І знову думки розділилися. Молоді козаки віддавали перевагу заступництву Туреччини. Вони мотивували своє рішення тим, що в Туреччині немає кріпосної залежності селян, воїни знаходяться там у привілейованому положенні, а свої обіцянки і клятви турки суворо дотримують. Хмельницький і старі козаки схилялися на бік Москви, доводячи, що союз християн з мусульманською державою є смертний гріх, а народ російський є братським народом по відношенню до українського, і пов'язаний з ним спільними витоками і вірою. Врешті-решт, Хмельницькому і його прихильникам удалося переконати присутніх у своєму виборі об'єднання з Росією. Було наказано терміново готувати договірні статті з Москвою. Посли російського царя були згодні прийняти будь-які умови України, і обговорення проекту договору не зайняло багато часу і суперечок.
