Політико-територіальний розподіл України
Після усунення Юрія Хмельницького від гетьманства, в Україні з'явилося відразу п'ять гетьманів, обраних окремими групами козаків. Серед них були прихильники російської, польської та турецької протекції. Двоє з них, Дорошенко і Тетеря, були полковниками, командуючими полками на Правобережжі. Третім був полковник Ніжинського полку Васюта. Четвертим, обраний під час смути Сомко. П'ятим - представник запорожців Іван Брюховецький. Останній мав у своєму розпорядженні найбільші багатства і кількість козаків.
Оскільки Брюховецький був обраний за допомогою запорожців, які зазвичай не брали участі у виборі гетьмана, то це послужило приводом для багаточисельних скарг царю на Брюховецкого. Особливо активно писали доноси і скарги ті, хто прагнув усунути багатого претендента в гетьмани, - Васюта і Сомко. Цар призначив комісію для розслідування скарг на Брюховецького. Комісія, будучи чудово прийнята і щедро обдарована Брюховецьким, дійшла до висновку про те, що "Іван Мартинович є чесна людина, і годиться бути гетьманом", про що і доповіли цареві. Головні скаржники, Васюта і Сомко, були передані до рук Брюховецького, який і відрубав їм голови у в'язниці. Потім Брюховецький почав заміну козацького командного складу на свій розсуд, призначаючи на вищі посади своїх прихильників із числа запорожців. Маєтки чинів, що потрапили в опалу, Брюховецкий піддавав пограбуванню і розоренню, ще більше збільшуючи своє особисте багатство.
Побачивши свавілля, яке творив Брюховецкий, задніпровські полковники, гетьмани Тетеря і Дорошенко, зовсім відійшли від Росії і погодилися на з'єднання з Польщею, фактично розриваючи Україну на дві частини.
У 1665 р. Іван Брюховецький, першим з українських гетьманів, здійснив візит до Москви, до російського царя. Брюховецький був прийнятий при царському дворі з усією урочистістю і повагою. Цар надав йому звання "Великого воєводи" і думного боярина. Брюховецького одружили з родичкою самого царя, а багатьох його полковників - з боярськими дочками. У Москві Брюховецькому було наполегливо запропоновано ввести на українських землях російський адміністративний апарат, на що він дав свою згоду.
У 1667 р. Польща вирішила безпосередньо підпорядкувати собі Правобережну Україну, відмовившись від послуг Дорошенка. З цією метою сюди був направлений сильний польський корпус. Дорошенка, отримавши цю звістку, поспішив під місто За-славль, де і зустрів поляків. Після тривалої і наполегливої битви поляки були примушені до втечі. Престиж Дорошенка в Україні значно зріс.
У 1667 р. між Росією і Польщею було укладене Андрусівське перемир'я на 30 років. Ця угода підводила підсумок багатолітній боротьбі двох держав за Україну. Росія отримувала Смоленськ і всю Лівобережну Україну з містом Києвом, за Польщею залишалася Правобережна Україна. Запорізькі землі переходили під спільний протекторат Росії та Польщі. Договір був підписаний без участі представників українського народу.
