Завоювання Криму і півдня України
Відірваний від Туреччини в результаті останньої російсько-турецької війни, Крим тепер становив для Росії легку здобич. У 1783 р. російські війська без бою зайняли весь Кримський півострів і приєднали його до володінь імператриці. Включення Криму до складу Росії було оформлене офіційним договором з кримським ханом Шагін-Гіреєм. Проте Туреччина не бажала так легко миритися з діями Росії, і в 1787 р. турецький флот раптово атакував Кінбурн, висадивши тут великий десант. Суворов, який командував обороною Кінбурна, знову продемонстрував свій талант полководця. З силами, що значно поступалися за чисельністю турецьким, він завдав туркам нищівної поразки, повністю знищивши їхній десант на Кінбурнській косі. Таким чином, почалася друга російсько-турецька війна.
У 1788 р. російський флот під командуванням адмірала Ушакова розбив турецьку ескадру біля острова Фідонісі, а російські війська штурмом оволоділи містом Очаків. Наступного року армія Суворова отримала дві блискучі перемоги над турками під Фокшанами та Римніком і вийшла у пониззя Дунаю. Улітку 1790 р. Суворов штурмом взяв Ізмаїл - турецьку фортецю на Дунаї, яка вважалася неприступною та мала великий гарнізон. Перемоги Суворова, що діяв з великою рішучістю і винахідливістю, ввійшли до анналів історії російського військового мистецтва.
Ряд подальших морських перемог адмірала Ушакова над турками поставили останню крапку в цій війні. У 1791 р. в місті Ясах був підписаний новий мир із Туреччиною. Кордон із Портою тепер проходив по річці Дністер. До Російської імперії, таким чином, відходила південна частина Правобережної України з містом Очаків та фортецею Хаджібей (майбутньою Одесою).
У південних, причорноморських областях України почався економічний бум. Щоб привабити на нові землі дворян (в основному російських офіцерів і чиновників), уряд надав їм різноманітні пільги. Селяни, що поселялися на цій території, також користувалися великими перевагами. Так, щоб отримати ділянку землі в особисте користування, селянин повинен був відпрацьовувати на поміщика всього два дні на тиждень (на решті території імперії панщина складала 5 - 6 днів). У Причорноморські степи потягнулася велика кількість українських та російських переселенців, були тут також і переселенці з Сербії, Болгарії, Німеччини та Молдавії. До 1796 р. тут вже проживало більше півмільйона чоловічого населення, з яких 80 % були українцями і росіянами.
Одночасно відбувалося бурхливе зростання причорноморських міст. Найдинамічніше розвивалися Одеса, Херсон, Миколаїв та Олександрівськ. Тут швидко розвивалася торгівля зерном. Україна відвіку славилася великими урожаями зернових, але не мала можливості для їх експорту за кордон. Тепер нові морські порти вирішували цю економічну проблему. Всього за 10 років після 1778 р. урожаї на півдні України виросли в 5 разів, а обсяг зовнішньої торгівлі збільшився в 220 разів. Віднині Україна перетворювалася на головну житницю Європи.
