Українці у Чехослоеаччині

У міжвоєнними період Чехословаччина була однією з найбільш демократичних держав світу. Це відбилося і на положенні 460 тис. українців Закарпаття, включених до складу Чехословаччини. Територія Закарпаття була виділена в окремий край, що отримав назву "Підкарпатська Русь". Враховуючи економічну відсталість цих земель, чехословацький уряд вкладав сюди значно більше коштів, ніж надходило із Закарпаття. Українські селяни отримали додаткові наділи землі за рахунок колишніх маєтків угорських поміщиків. Росла кількість українських шкіл, було відкрито декілька українських гімназій. Проте коли політичні діячі Закарпаття виступали з вимогою автономії краю, уряд Чехословаччини відмовлявся розглядати це питання.

Ситуація змінилася після підписання в жовтні 1938 р. Мюнхенської угоди, яка передавала частину чехословацької території Німеччині. У цих умовах уряд Чехословаччини був вимушений погодитися з автономією Закарпаття. 11 жовтня 1938 р. був створений перший уряд так званої "Карпаторуської держави", яку незабаром очолив А. Волошин. Ця держава офіційно знаходилася у федерації з Чехією та Словаччиною.

2 листопада 1938 р. відбувся Віденський арбітраж, відповідно до якого Угорщині передавалася Південна Словаччина, а також частина Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево і Берегове. Столиця Карпатської України, як тепер називалася автономна держава, була перенесена до міста Хуст. Уряд Волошина спрямував свої зусилля на те, щоб перетворити Карпатську Україну на самостійну державу. У зовнішній політиці Волошин намагався спиратися на фашистську Німеччину, проте німці віддали перевагу своєму союзнику - хортистській Угорщині. Німеччина безумовно підтримала угорські територіальні претензії в Закарпатті.

У ніч з 14 на 15 березня 1939 р. німецькі війська вступили на територію Чехословаччини, а угорські вдерлися до Закарпаття. 15 березня в Хусті Карпатська Україна була проголошена незалежною державою. Президент Волошин звернувся до Німеччини із проханням про протекторат. Проте німецький консул порадив не чинити опору угорським військам. Угорці мали добре озброєну 40-тисячну армію. Опір з боку військ Карпатської України виглядав абсолютно безнадійним. Проте погано навчена й озброєна карпатська армія вступила в бій. 15 березня угорські війська зайняли Хуст і поклали край недовгому існуванню самостійної української держави. У боях з угорцями загинуло близько 5 тис. українців, уряд Волошина емігрував за кордон. Проте історичний епізод із Карпатською Україною допоміг жителям Закарпаття остаточно усвідомити себе невід'ємною частиною української нації.