Історія України: Навчальний посібник

Причини Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр

Напередодні нападу фашистської Німеччини на СРСР Україна продовжувала залишатися однією з найважливіших складових частин Радянського Союзу. Керівництво Німеччини, готуючись до нової війни, переслідувало відносно України основну мету: перетворити українські землі на аграрно-сировинний придаток рейху, заселений німецькими колоністами. Ні про яку самостійну українську державу в цих планах мова не йшла. Українців, як і взагалі всіх слов'ян, державна ідеологія гітлерівської Німеччини розглядала як неповноцінних недолюдків, які заслуговують частково на фізичне знищення, а частково на становище рабів. Деякі нації підлягали повному знищенню, наприклад, євреї та цигани.

Прагнучи щонайшвидше захопити територію України, німці розгорнули на її західному кордоні потужне військове угрупування - групу армій "Південь" під командуванням фельдмаршала фон Рундштедта. Головним напрямом її удару був Київ. Союзниками Німеччини у війні на території України були війська Румунії, Угорщини, Словаччини та Італії.

У свою чергу Радянський Союз також давно готувався до великої війни. Проведення в країні індустріалізації та колективізації здійснювалося не з метою підвищення життєвого рівня населення, а з метою створення небаченого за потужністю військово-промислового комплексу. За чисельністю і кількістю озброєнь Червона армія до кінця 1930-х років міцно зайняла перше місце у світі, перевершуючи сумарну потужність усіх європейських армій, у тому числі й Німеччини. Тільки один Харківський тракторний завод протягом 6 місяців випускав стільки танків, скільки мав вермахт на початку другої світової війни. Посиленими темпами створювалися і приймалися на озброєння нові зразки військової техніки, які часто не мали аналогів у світі. Такими були танк Т-34, штурмовик Іл-2, винищувач Як-1, бомбардувальник Іл-4, реактивна установка "Катюша" і так далі. Що ж до радянської артилерії, то вона за своїми характеристиками взагалі набагато перевершувала німецькі та світові стандарти. Величезна радянська військова машина виготовилася до нападу на капіталістичну Європу, і її першою жертвою у "визвольному поході" повинна була стати саме Німеччина. Основна маса радянських військ була розташована впритул до західних кордонів СРСР. У зоні Київського особливого військового округу співвідношення сил німецьких і радянських військ було таким: у людях - 1:2, в артилерії - 1:4, у танках - 1:4,5, в авіації 1:2,5. Подібна картина спостерігалася і в інших прикордонних радянських військових округах. У тилу відбувався безперервний процес формування все нових і нових військових підрозділів. Економіка країни була повністю переведена на військові рейки. Ніякі варіанти оборонних дій радянським генералітетом не розглядалися взагалі. Мета була одна - захоплення Європи як вирішальний крок на шляху до "світової революції". У другій половині червня 1941 р. радянські прикордонники почали знімати мінні поля і загороди на кордоні, готуючи військам шлях на захід.

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на СРСР. Виникає питання, чому Гітлер, маючи перед собою переважаючи військові сили, величезну територію Радянського Союзу з практично невичерпними людськими й економічними ресурсами, і, не маючи ніякої реальної можливості вести тривалу, затяжну війну, пішов на цю військову авантюру? Річ у тім, що Гітлер недооцінив силу Червоної армії. Виходячи з цього, був розроблений секретний план блискавичної війни проти СРСР, який отримав назву "Барбаросса". Гітлерівське командування планувало закінчити війну з СРСР до зимових холодів, але ці наміри виявилися нездійсненними.