Історія України: Навчальний посібник

Новий фронт УПА

На початок 1944 р. у складі УПА діяло близько 100 тис. солдатів і офіцерів, крім того, в Західній Україні їх активно підтримував багаточисельний підпільний актив. Проте ніяких перспектив на перемогу УПА не мала. Захід, будучи союзником СРСР, вважав за краще не помічати українських повстанців, Ради прагнули щонайшвидше позбавитися від них за будь-яку ціну.

Після того, як частини Червоної армії вступили в райони дислокації УПА, керівництво повстанців виступило з політичною декларацією, в якій зокрема мовилося: "Ми за повне звільнення українського народу з-під московсько-більшовицького і німецького ярма, за побудову Самостійної Соборної Держави без панів, поміщиків, капіталістів, без більшовицьких комісарів, енкаведистів і партійних паразитів". Враховуючи реальне співвідношення сил, командування УПА віддало наказ своїм частинам не вступати в бойові дії між радянськими і німецькими військами, зберігати свої сили, і вести виключно оборонні бої проти підрозділів Червоної армії.

На початку 1944 р. німці зробили спробу притягнути частини УПА до спільної боротьби проти радянської армії. З концентраційних таборів були звільнені лідери ОУН - С. Бандера, А. Мельник, Я. Отецько та інші.

Перші зіткнення УПА з радянськими військами почалися зимою 1944 р. В лютому одна з частин УПА здійснила напад на радянську військову колону, в результаті якого був смертельно поранений командувач фронтом генерал М. Ватутін.