Відновний період

Відновлення української економіки почалося відразу ж після звільнення території країни від фашистських загарбників. Основні капіталовкладення (до 85 %) були зроблені у галузі важкої промисловості. Насамперед відновлювалися найбільш крупні підприємства металургії, такі як "Азовсталь", "Запорожсталь", Макіївський, Криворізький, Дніпропетровський та інші металургійні заводи. До кінця 1945 р . в Україні діяло 44 % довоєнних потужностей в металургії і машинобудуванні і 30 % - в легкій промисловості. Відновили видобуток вугілля більше 600 шахт Донбасу. Проте в цілому промислове виробництво в Україні на початок 1946 р. досягло тільки 26 % довоєнного.

У березні 1946 р. Верховна Рада прийняла четвертий п'ятирічний план відновлення і розвитку народного господарства СРСР на 1946 - 1950 роки. До України прямували значні засоби, а також частина машин і устаткування, технологічних ліній і сировини, що вивозилися з Німеччини як репарації. У березні 1947 р. почав виробляти електроенергію знаменитий Днепрогес, а до кінця п'ятирічки ця найбільша в Європі гідроелектростанція була повністю відновлена. В результаті вже в 1950 р. Україна виробляла електроенергії більше, ніж до війни. До цього ж часу довоєнні показники були перевищені в добичі залізняку і прокаті чорних металів. На початок 1949 р. в країні працювало більше машинобудівних підприємств, ніж в 1940 p., а видобуток вугілля майже порівнявся з довоєнним. В цілому промислове виробництво в Україні до 1950 р. на 15 % перевищило довоєнний рівень. Проте галузі легкої промисловості до кінця п'ятирічки досягли лише 80 % рівня виробництва 1940 р.

Слід зазначити ту обставину, що відновлення радянської промисловості здійснювалося переважно на базі старих технологій і з використанням моральних застарілих матеріалів і механізмів. Це в значній мірі визначило технічне відставання Радянського Союзу від передових країн Заходу в майбутні десятиліття.

Відновлення промисловості не привело до підвищення життєвого рівня населення СРСР. Мільйони сімей були вимушені жити в бараках і перенаселених комунальних квартирах. Багато товарів народного споживання залишалися дефіцитними. Відчувалися гострі перебої з постачанням продуктів харчування. Грошова реформа 1947 р. завдала нового удару по добробуту людей. Обмін старих грошових знаків на нові проводився в пропорції 1:1 тільки за умови, що рахунок в ощадкасі не перевищує 3 тис. карбованців. Вклади від 3 до 10 тис. карбованців скорочувалися при обміні на одну третину, а понад 10 тис. карбованців - на дві третини. Ті, хто зберігав свої заощадження вдома, міг обміняти грошові знаки в співвідношенні 1:10. Таким чином, грошова реформа фактично ліквідовувала всі накопичення громадян СРСР. Скасування в 1947 р. карткової системи розподілу продуктів харчування і товарів першої необхідності привела до різкого зростання цін на них.

Труднощі населення зросли весною 1946 р., коли малосніжна зима змінилася посушливим літом. Країну охопив загальний неврожай. В Україні з 1 гектара збирали всього по 3 центнери пшениці. У країні почався голод 1946-1947 рр., від якого за офіційними даними тільки в Україні померло близько 1 мли чоловік. Одночасно Радянський Союз вивіз 1,7 млн пудів зерна як безкоштовну допомогу в країни "народної демократії" - Польщу, Чехословаччину, Болгарію, Румунію, Східну Німеччину та ін.

Темпи розвитку сільського господарства в Україні були значно нижчі, чим в промисловості. Хронічно низькою залишалася врожайність зернових. Не дивлячись на те, що в 1950 р. валове виробництво м'яса, яєць, кукурудзи і цукрового буряка перевищило показники 1940 р., в цілому обсяг сільськогосподарського виробництва в Україні склав до цього часу тільки 90 % довоєнного. Як і раніше колгоспники, які не мали паспортів були фактично насильно прикріплені до землі. Покинути село, і влаштуватися на роботу в місті можна було тільки з дозволу голови колгоспу. Таке положення зберігалося аж до 70-х років.

Партійні вожді не забували і про контроль над сферами освіти, науки і ідеології. В кінці 1946 р. вийшла ухвала ЦК ВКП(б), яка звинуватила українських комуністів в "неправильному підборі кадрів та їх недостатній політико-ідеологічній підготовці в області науки, літератури і мистецтва". Результатом цієї ухвали стало грандіозне "чищення" серед найбільш видатних представників української інтелігенції, багато хто з яких потрапив у в'язниці і табори або був виключений з активного суспільного життя. У 1948 р. в Україні розвернулася широка кампанія боротьби проти "підлабузництва" перед Заходом і проти "космополітизму". У тому ж році партійні ідеологи обрушилися на "реакційну теорію менделізму-морганізму", що привело до усунення від справ відомих учених-генетиків. Партія як і раніше не допускала ніякого інакомислення в суспільних науках, де все міцніше затверджувалися догматизм і диктат.